Представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов в інтерв’ю РБК-Україна – про панічні настрої в окупантів перед наступом української армії, про дрони над Кремлем, вибухи в окупованому Криму та зміну цілей російських масованих обстрілів.
Окупанти впродовж кількох місяців вибудовували оборонні споруди на півдні, побоюючись наступу української армії. Проте в останні тижні панічні настрої серед росіян, схоже, почали зашкалювати.
Гауляйтер у Запорізькій області Євген Балицький минулої п’ятниці оголосив про часткову евакуацію населення регіону. Він пояснив це тим, що, мовляв, наступ ЗСУ може розпочатися вже в найближчі дні чи години.
А після серії регулярних вибухів в окупованому Криму окупанти вирішили закрити Керченський міст, що з’єднує півострів з територією Росії. Це нібито зроблено з технічних причин, хоча місцеві мешканці кажуть, що через загрозу ударів.
Як окупанти готуються до наступальної операції України, чи буде курортний сезон у Криму, що відбулося над Кремлем та як Росія змінила цілі масованих обстрілів розповів представник ГУР Міноборони Андрій Юсов.
– З російських пабліків виглядає так, що там дуже бояться нашого наступу. Чи справді це так і чи спостерігається якась метушня серед окупантів на наших захоплених українських територіях?
– З одного боку, ворог справді готується до продовження визволення українськими Силами безпеки та оборони тимчасово окупованих територій. Ми бачимо інженерні роботи, траншеї, різного роду споруди, так звані “зуби дракона”, переміщення живої сили та техніки тощо.
З іншого боку – так, це супроводжується в тому числі і панічними настроями – серед окупантів, серед окупаційної адміністрації, в тому числі серед російських військових. Це видно і з матеріалів перехоплень, і з іншої інформації. І також серед простих “обивателів”, які є колаборантами. Тому так – паніка є. І якщо ті ж траншеї риються на півночі Криму – цо означає, що для себе один із сценаріїв вони припускають відступ і прорив на Крим українських Сил безпеки та оборони.
– Чи фіксується якийсь активний виїзд колаборантів та росіян з наших окупованих територій?
– Насамперед це дуже добре видно по Криму, але не лише. Щоразу, коли якийсь інцидент трапляється, хтось не там курить чи відбуваються заходи з демілітаризації від окупантів українського півострова, то спостерігаються багатокілометрові затори на виїзд з Криму в бік Російської федерації – Московії.
Тому так – виїжджають. А якщо говорити про більш вузьку групу – керівництво окупаційних адміністрацій Криму, командування – то вони вже здебільшого подбали про те, щоби вивезти свої родини за межі окупованих територій. Кому пощастило – вивезли навіть за межі Російської федерації або принаймні на території Московії.
Те ж стосується умовних еліт – бізнес, політичних, військових. Вони вже свої родини забезпечили більшим рівнем безпеки. Те ж саме стосується продажу майна та інших речей. Але широкому загалу продовжують розповідати, що все йде за планом.
– Це відбувається виключно в Криму?
– Ні, звичайно, не виключно в Криму. Мова йде і про ОРДЛО – так звані “ЛНР”, “ДНР” і про інші окуповані території. Тобто в принципі навіть ті, хто не виїхав з окупаційних адміністрацій, точно сидять на валізах. І не зробили цього досі, принаймні щодо (вивозу, – ред.) своїх родин, виключно через страх перед вищим рашистським командуванням, яке забороняє подібні дії, стежить. І в даній ситуації їхні родини багато в чому знаходяться в заручниках у кремлівського режиму.
– Ви згадали про лінії оборони, які вибудовуються на півночі Криму. Також CNN недавно опублікувало матеріал, де вказало, що справді у росіян є потужні, великі, багатоешелоновані лінії оборони, які видно з космосу. Наскільки це взагалі ефективно і наскільки це може нам ускладнити наші наступальні дії в якійсь перспективі? Я не кажу – зараз чи пізніше.
– Ворог готується, це правда. Це видно і неозброєним оком, і з супутників. Безумовно, це фактор, на який зважатиме і українське військове командування, і воєнно-політичне керівництво. Тобто це чинник, який будуть враховувати при плануванні подальших операцій з визволення українських територій. Легковажити подібними речами ніхто не буде. Це, зрозуміло, додаткові ускладнення і завдання для українських Сил безпеки та оборони, для проведення штурмових операцій, для роботи бронетехніки. Але тим не менш це ті речі, які відомо як обходити.
– У російських медіа раніше поширювалася інформація, що начебто такі лінії оборони і ці “зуби дракона” зводилися і в російських прикордонних регіонах. Справді таке є?
– Так, інженерні роботи тривають у тому числі на території самої так званої Російської федерації.
– А навіщо, з якою метою, вам відомо?
– Вочевидь, вони бояться різних сценаріїв розвитку подій і активності українських Сил безпеки та оборони на різних напрямках.
– Що ми підемо захоплювати Бєлгород?
– Я думаю, що нам чужого не треба. Але повернути своє – безумовно, Україна це виконає і забезпечить.
– Щодо Криму – чи вбачаєте ви там підготовку до курортного літнього сезону чи, можливо, навпаки, якісь інші процеси? Ви сказали, що після кожного вибуху там спостерігається виїзд людей. Але, як я розумію, це йде якось епізодично: бабахнуло – виїжджають, потім знову бабахнуло – виїжджають. Що там зараз перед літом?
– У концтаборах курортний сезон не проводять. Сьогодні і вся Російська федерація, і тимчасово окуповані території, коли ми говоримо про Крим – це великий режимний об’єкт, військова база з елементами концтабору. Тому якщо ми говоримо про ті ж траншеї та інженерні роботи – всі пляжі перекопані, багато чого заміновано. В таких умовах тотальних фільтраційних заходів, роботи спецслужб, по суті репресивного режиму, особливо на окупованому півострові, про який курортний сезон можна говорити? Хіба якщо переодягнені фсбшники будуть вдавати з себе туристів – у такому випадку можливо.
– Видання BlackSeaNews підрахувало, що від початку цього року в Криму було близько 30 вибухів – “бавовн”. Що це так активно там спалахує, які об’єкти?
– По-перше, це працюють різні чинники. Переважно мова йде про інциденти або про проблеми з дотриманням правил протипожежної безпеки на об’єктах насамперед військових, а також на тих об’єктах, які забезпечують діяльність окупаційної армії та флоту. Як це нещодавно було на нафтобазі, яка гарно палала, і багатьом українцям та добрим людям у світі це сподобалось.
Тимчасово окупований Крим залишається українською територією. Будь-які дії українських Сил безпеки та оборони, правоохоронних органів, спецслужб на українській території є абсолютно законними. І цілі (у вигляді, – ред.) окупантів, військові об’єкти і об’єкти, які обслуговують військову інфраструктуру, також є законними.
– Щодо інциденту з дроном у районі Кремля. Як би ви прокоментували це? Що це було? Чи причетна Україна?
– Є офіційна позиція України, офіційних посадових осіб: ні, не причетні і в цьому немає потреби. Тому що заходи українських Сил безпеки та оборони спрямовані на деокупацію, визволення українських територій і на знешкодження військових об’єктів супротивника. Витрачати час, зусилля – а безумовно, подібна операція потребувала б серйозного планування і використання серйозних ресурсів для того, щоби провести якусь серйозну інформаційно-пропагандистську акцію, бо нічим більшим воно не є – напевно, це було б дивним. Точно цю подію не можна трактувати як замах на Путіна, як це подала російська пропаганда дуже швидко і дуже оперативно.
Що це було? Це могли бути різні сценарії – від активності місцевих сил спротиву до розборок між “вежами” Кремля. Тому що в будь-якому випадку, якщо це трактувати як внутрішньоросійське протистояння (а таким воно і є), то це така подія, яка працює на делегітимізацію режиму Путіна і показує, що він не контролює ситуацію.
– Інститут вивчення війни припустив, що це могла бути влаштована провокація власне Кремлем, можливо, для якоїсь ескалації або для того, щоби підбурити народ перед наступною офіційною хвилею мобілізації. Ви як вважаєте? Ви припускаєте, що за цим міг саме Кремль стояти?
– Це ймовірно. Але коли ми говоримо про Кремль, потрібно пам’ятати, що в нього є різні “вежі” і в них живуть різні люди, часто з різними, а іноді навіть з протилежними інтересами. Тому мешканці певних “веж” цілком могли бути до цього причетними.
– Бачимо, що недавно була проведена серія перестановок у верхівці російської армії. Зокрема це такі прізвища як (командував окупаційними військами в квітні 2022 року, генерал армії РФ, Олександр, – ред.) Дворніков, (начальник східного військового округу РФ Рустам, – ред.) Мурадов, (замміністра оборони РФ з матеріально-технічного забезпечення Михайло, – ред.) Мізінцев. Ці звільнення пов’язані з тим, що росіянам треба посилити підготовку до нашого наступу? Чи це пов’язано з тим, що російський “великий” наступ фактично провалився?
– Так. Насамперед це пов’язано з провалом так званого “великого” зимового наступу, який, власне, нічим так і не закінчився. Тобто цілі, завдання з окупації українського Донбасу і виходу на адмінкордони Донецької та Луганської області провалено. Бої за Бахмут, які стали катастрофічними з точки зору втрат живої сили і техніки для рашистів, тривають. Власне, колосальна піар-кампанія по великому наступу закінчилася з точки зору результатів абсолютно нікчемним пшиком.
Тому так – перестановки тривають і будуть тривати. Шукають крайніх і винних. Інша річ, що відповідальні в даній ситуації саме ті люди, коло осіб, які ставлять перед рашистською армією цілі, які неможливо досягнути і виконати. Безумовно, це починаючи з повномасштабного вторгнення 24 лютого, коли досі “все йде за планом”. Тим не менш, ми бачимо перестановки і на рівні керівника окупаційної армії в Україні, коли Суровікіна змінюють на Герасимова. З самим Герасимовим зараз складніше, тому що якщо вже його карати за невиконання безглуздих наказів, то хто тоді вище залишається? Ну хіба сам Шойгу без жодного дня бойового досвіду чи так званий Володимир Путін?
– Чому так активно тему нашого майбутнього наступу коментує Пригожин, як ви вважаєте?
– Такі люди, як Пригожин, коли ми говоримо про російське так зване суспільство, якщо щось говорить – то говорить не лише від свого імені, а від імені своїх партнерів, покровителів, які дозволяють подібні заяви і подібні промови. Частина російської так званої політичної, владної еліти розглядають різні сценарії, в тому числі планують якесь життя після Путіна, після поразки у війні з Україною. Тому готують до різних апокаліптичних (а насправді – реалістичних) для Росії сценаріїв.
– Чи можете ви привідкрити інформацію, що це за крило – можливо, це якась “вежа”, до якої належить Пригожин, хто його покровительствує?
– Я думаю, що це навіть не одне крило – це різні середовища, які можуть конкурувати між собою. Скажімо, Пригожин і Гіркін один одного, м’яко кажучи, не люблять у публічній площині. Але їхні наративи часто свідчать про одні і ті ж проблеми в армії окупантів. Тому це різні середовища. І кількість таких середовищ, їхня вага буде лише зростати, вони розуміють, що ця повномасштабна агресія була величезною помилкою, яка вже коштує сучасній Росії непомірну ціну. Чим довше буде тривати агресія – тим більше буде зростати ця ціна.
– Нещодавно Пригожин також заявив про те – це була його чергова заява, я б навіть сказала “наїзд” на міноборони Росії – що “вагнерівці” начебто закінчуються, що їм знову недостатньо снарядів. І він висунув прямий ультиматум Шойгу, що або їм дають нормальну кількість боєприпасів, або він виводить своїх бойовиків з Бахмута. Чому він взагалі виносить ці всі “внутряки” на публіку?
– Якщо через кілька місяців ситуація для російської армії буде плачевна на кількох напрямках, в тому числі і на Сході, то будуть шукати крайніх. Звичайно, Пригожин у цій ситуації покаже свої заяви кількамісячної давності і скаже: “Крайній точно не я”.
– А справді є у “вагнерівців” дефіцит боєприпасів? І чи дійсно у них така катастрофічна ситуація з особовим складом?
– Втрати особового складу і техніки в усіх підрозділах рашистів, які здійснюють штурмові дії на Бахмутському напрямку, величезні. Це правда. І в тому числі мова йде про “вагнерівців”. І витрати БК великі. Тому такий дефіцит спостерігається. До того ж з рекрутингом додаткових бойовиків навіть по зонах у різноманітних ПВК, у тому числі у “вагнерівців”, справді спостерігаються серйозні проблеми. Хоча такий рекрутинг триває.
– Наскільки зараз по лінії фронту відчувається лімітування боєприпасів у всіх росіян, не лише у “вагнерівців”?
– В цілому по лінії фронту стратегічний наратив ворога – це перехід до оборонних дій. Але по тих напрямках, де продовжуються спроби наступальних операцій, зокрема Бахмут, Авдіївка, вони намагаються не жаліти боєприпасів. Хоча інформація про проблеми з БК, з технікою, з бронетехнікою присутня, і про проблеми з артилерією – теж. Ми їх не можемо і не маємо щодо цих напрямків перебільшувати, але такі сигнали поступають.
– Сьогодні вночі (розмова відбулася 4 травня, – ред.) був черговий обстріл населених пунктів України. Але от що відрізняється. Якщо раніше з жовтня по 9 березня ми приблизно розуміли схему цих обстрілів – що це випускають кілька десятків ракет по енергооб’єктах, здебільшого, то відтоді виглядає так, що ця схема вже не працює і, можливо, цілі обстрілів уже інші. Тому що ми бачимо, що Укренерго і ДТЕК вже регулярно повідомляє після обстрілів, що енергооб’єкти не постраждали. Хотілось б запитати, які цілі тепер, яка зараз схема цих обстрілів, по чому вони стріляють?
– Перші хвилі, коли ми говоримо про зимовий період обстрілів – це була спроба знищити українську енергетичну інфраструктуру, занурити Україну в темряву, посіяти паніку і в такий спосіб змусити до капітуляції і прийняття умов агресора. Цього не вийшло. Ракетний бліцкриг, як і початкова операція взяти Київ з 24 лютого, зазнали фіаско.
Сьогоднішні атаки, які продовжуються (з урахуванням того, що ракетний потенціал агресора, особливо в частині високоточного озброєння, значною мірою витрачений і так швидко поновлювати вони його не можуть), їхнє завдання – це спроба ускладнення або зриву подальших наступальних дій української армії щодо визволення наших територій. Тобто (цілями є, – ред.) логістика, шляхи постачання, техніка, жива сила.
Але зважаючи на застарілі дані, брак розвідданих, зважаючи на наявність несучасного та невисокоточного озброєння, ми бачимо, що фактично йдуть удари по цивільних об’єктах і страждають не військові, а мирні громадяни. Що в принципі є свідченням терористичних актів, які продовжує так звана Російська федерація та режим Путіна, і показує геноцидний характер війни, яку веде Росія проти України.
– Коли ми бачимо обстріли багатоповерхових житлових будівель, це свідчить про те, що російська ракетна зброя не високоточна чи це все-таки цілеспрямований терор?
– Це в різних ситуаціях може свідчити про різне, але також і про цілеспрямований терор. Є доведені факти, коли навмисно били саме по цивільних об’єктах, розуміючи, що там будуть втрати серед цивільного населення. Останній удар по Умані – саме з цієї серії.
– Одна гучна справа, яка може бути пов’язана з ГУР – або не може. Колишньому співробітнику ГУР та СБУ Роману Червінському повідомлена підозра про перевищення ним повноважень. Його дії начебто призвели до витоку військової таємниці і через це був обстріляний аеродром у Канатовому, що на Кіровоградщині. Він стверджує, що виконував завдання і що вище військове керівництво надало йому повноваження на виконання цієї операції. Чи мав він таки повноваження і чи дійсно йому було доручено провести таке завдання чи то керівництвом ГУР, чи то іншими військовими органами?
– Насамперед слід зауважити, що триває слідство. Головне управління розвідки передало слідству всю інформацію, відому нам. Головне управління розвідки Міністерства оборони України не має жодного відношення до цієї так званої операції і до цих подій. Власне, це ключовий елемент. Далі слідство буде тривати і, безумовно, деталі будуть встановлені.
Але на етапі ідеї до ГУРу зверталися з нею, ця ідея була відкинута як відразу нереалістична до виконання і яка несе потенційно надзвичайно великі ризики, що зрештою, на жаль, і відбулося. Про шкоду від реалізації цих задумів у публічній площині навіть не все зараз говориться і не все зараз можна говорити. Тобто насправді шкоди завдано значно більше. Ризики відразу були великими і реалізація відразу виглядала нереалістичною з багатьох причин.
