Міністр оборони Олексій Резніков розповів, що український Генштаб планує контрнаступ кількома напрямками, але все залежить від погодних умов. Резніков вважає, що це трапиться у квітні-травні.
Про це міністр Резніков говорив в інтерв’ю естонському каналу Err.ee
Міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю “Українській студії” заявив, що прифронтове місто Бахмут все ще залишається фортецею, і це дає Україні час підготуватися до контрнаступу, який має розпочатися найближчим часом.
Цього тижня Європейський Союз вирішив надати Україні один мільйон мінометів протягом 12 місяців. Це, безумовно, важливий момент. Що це означає для України?
-З ініціативи наших естонських партнерів, зокрема під керівництвом міністра оборони Естонії, мого друга Ханно Певкурі, було дуже гарною ідеєю переконати наших європейських партнерів на Стокгольмській конференції у Швеції, що нам потрібно більше боєприпасів для українського війська. Нам потрібно захищатися від росіян, стримувати їх, особливо на східному фронті. Потім ми продовжимо контрнаступ. Це означає, що нам потрібно більше боєприпасів, щоб прорвати їхню оборону. Таким чином ми збережемо життя наших солдатів. Саме тому допомога дуже важлива. Ця війна – війна ресурсів. На нашому боці ресурси цивілізованого світу, в тому числі країн Європи. Тому прийняте рішення є дуже важливим. Я б сказав, доленосне.
Чи була б ця ініціатива можливою без допомоги Естонії?
-Всі проекти, які стали частиною підвищення нашої ефективності та боєздатності, починалися під керівництвом того чи іншого міністра або країни. Наприклад, план надання нам 155-мм артилерійських систем прийшов від США. Танки ініціювали наші друзі з Польщі. Британці, американці і німці потім погодилися з цим планом. В даному випадку це дійсно була ініціатива наших естонських друзів, наших братів, коли вони першими виголосили ці важливі фрази: “Україні потрібно більше зброї. Україні потрібно більше боєприпасів. Їм потрібно більше боєприпасів, ми можемо це зробити, забезпечити їх за допомогою європейських країн”. Тож ця ініціатива з’явилася завдяки естонському впливу. І ось пан Жозеп Боррель оголосив про це рішення.
Чи буде достатньо мільйона снарядів? Як довго їх вистачить?
-Я вже не вперше чую це питання. Відповідь дуже чітка. Якщо у вашій країні йде війна, то зброї не вистачає. Це означає, що нам потрібно більше і більше, поки ми не виграємо цю війну. Це була б перемога і для України, і для всього цивілізованого світу.
Глава НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Україна використовує 4 000-7 000 артилерійських снарядів на день. А Росія використовує 20 000 ракет. Чому ці цифри так відрізняються?
-З двох причин. Росіяни мають більше боєприпасів на складах. Ми повинні думати про раціональне використання наших боєприпасів. По-друге, ми також використовуємо артилерію стандарту НАТО, наприклад, 155 калібру. Це означає, що ці артилерійські системи більш точні. Ми можемо використовувати їх більш цілеспрямовано. Ми використовуємо два снаряди замість десяти. Вони використовують системи колишнього Радянського Союзу 152 або 122 калібру. Це означає, що вони повинні використовувати десять снарядів в одному квадраті. Ми ж можемо впоратися з двома на тій самій території. Це означає, що нам треба добре подумати. Це не війна між маленькою радянською армією і великою радянською армією. Це дві різні армії. У нас більш сучасне обладнання і мислення, ми більш креативні. Саме тому ми намагаємося використовувати менше боєприпасів.
Водночас, нинішнє використання боєприпасів перевищує їх виробництво на Заході. Ви не боїтеся, що у Заходу не вистачить ресурсів, щоб вас забезпечити?
-Я впевнений, що у Заходу є ресурси. У них є промисловість. Їм потрібно розпочати виробництво. Вони повинні наказати своїй промисловості почати виробляти боєприпаси, тому що це необхідно для війни. Ми воюємо за європейські цінності. Ми є східним флангом Європи і НАТО. Ми вже де-факто є країною НАТО, тому що значна частина наших боєприпасів та озброєнь надходить з країн НАТО. Потенціал співпраці з країнами НАТО збільшився. Я сподіваюся, що найближчим часом буде рішення країн НАТО запросити нас до вступу в НАТО.
Ви кажете, що Україна вже де-факто є членом НАТО. Чи підвело вас НАТО під час цієї війни?
-Я думаю, що країни НАТО розуміють, що ми повинні зупинити цю війну в Україні. Замість того, щоб Росія продовжувала рухатися до країн Балтії та Польщі і намагалася відновити Берлінську стіну, як це було в Європі за часів Радянського Союзу. Це означає, що ми повинні закінчити війну нашою перемогою. Це була б спільна перемога для України і для цивілізованого світу. Особливо для країн Європи. Це означає, що політика НАТО базуватиметься на стратегії, визначеній на Мадридському саміті. У цій стратегії ми побачили текст про те, що головною загрозою для союзників по НАТО в найближчі десять років буде Росія. Це означає, що ми повинні боротися з цією загрозою для союзників по НАТО.
Чи відчуваєте ви, що всі члени НАТО відчувають те ж саме? В Естонії ми це дуже добре розуміємо. А як щодо інших членів НАТО?
-Чесно кажучи, я думаю, що один член НАТО не дуже активний і не на боці України. Я думаю, що їм знадобиться деякий час, щоб змінити своє ставлення. Інші країни на нашому боці. 29 країн, плюс Швеція і Фінляндія, які, я сподіваюся, стануть членами НАТО.
Ви вважаєте, що Угорщина не погоджується з іншими?
-Так.
Поговоримо про передачу літаків. Україна отримує літаки МіГ з Польщі та Словаччини. Деякі ви вже отримали. Який їхній вплив на полі бою?
-МіГ-29 посилять українські військово-повітряні сили, але ми все ще намагаємося переконати наших партнерів, що нам потрібні сучасні платформи. Чи то Falcon, чи то Gripen, чи то якийсь інший тип літака. МіГ-29 з його радарами має візуальну дальність лише 60 кілометрів, дальність стрільби – лише 30 кілометрів. Наприклад, сучасні російські літаки, винищувачі, такі як Су-35, мають дальність дії радарів понад 200 кілометрів, а дальність стрільби – понад 100 кілометрів. Саме тому нам потрібні сучасні винищувачі для України, щоб вони могли стати частиною нашої системи протиповітряної оборони. Саме тому ми не втрачаємо оптимізму і намагаємося говорити з нашими партнерами про необхідність починати підготовку пілотів вже зараз, тому що на це потрібен час. Так само, як це було з артилерійськими системами і системами залпового вогню, танками і системами протиповітряної оборони, такими як NASAMS, Patriot та іншими.
Але чи допомогли б вам сучасні західні літаки? Адже підготовка пілотів займає багато часу?
-Коли я вперше обговорював системи Patriot з моїми партнерами, мені сказали, що це неможливо, тому що системи дуже дорогі і підготовка займе рік, мінімум десять місяців, але потім рішення було прийнято, і ми виявили, що підготовка може бути проведена за десять тижнів. Тому я абсолютно впевнений, що в квітні ми отримаємо перші системи Patriot в експлуатацію. Це означає, що наші пілоти також зможуть негайно приступити до тренувань. І це те, що потрібно зробити.
Ви вже отримали кілька танків Leopard. Коли ми побачимо їх у польових умовах?
-Ви побачите їх у контрнаступі, згідно з рішенням нашого Генерального штабу. Це вже планується на кількох напрямках. Це залежить від найбільш відповідного моменту, як вони вирішать. Також все залежить від погодних умов. Навесні у нас дуже мокра земля. Можна використовувати лише гусеничні машини. Думаю, ми побачимо їх у квітні-травні.
Ваші бійці вже встигли попрактикуватися в управлінні ними. Як вони оцінюють танки “Леопард”? Наскільки вони хороші?
-Я думаю, що вони провели таке порівняння, як “Жигулі” і “Мерседес”. Така різниця.
Цього тижня президент Зеленський відвідав Бахмут. Навіщо він здійснив таку небезпечну поїздку?
-Мій президент, коли почалося це повномасштабне вторгнення, всім своїм критикам відповідав, що йому потрібно не таксі, а зброя. Мені не потрібен засіб для втечі, мені потрібна зброя. Наш президент дуже хоробрий. Для нього відвідування наших героїв, наших захисників на передовій – це абсолютно нормальна діяльність. Він робить це не вперше. Він також відвідував Лисичанськ, Сєвєродонецьк, південний фронт. Він і надалі буде відвідувати наших солдатів. Він розуміє, що повинен мати можливість подивитися їм в очі, поговорити з ними, потиснути руку і якимось чином винагородити їх. Він зможе подякувати їм від імені всіх українців і від імені всіх європейців, тому що вони дійсно є оборонним щитом Європи на Сході.
Наскільки втомлені хлопці на передовій?
Звичайно, вони втомлені. Війна триває вже більше року. Це психологічно і фізично важкий процес. Тому ми намагаємося проводити ротацію бійців. Але це війна: рівень життя інший, умови інші. Я, наприклад, можу спати лише 3-4 години на добу. Це вже стало звичкою.
Ми чули оптимістичні повідомлення з-під Бахмута. Наскільки ви оптимістично налаштовані щодо того, що там все зміниться у сприятливому для України напрямку?
-Наприклад, росіяни почали атакувати Бахмут у травні минулого року. Вони продовжують атакувати без будь-яких значних результатів. Бахмут досі стоїть як фортеця. На цій ділянці ми зменшили російський наступальний потенціал. Це допоможе нашим військам утримувати лінію фронту стабільною і дасть нам час підготуватися до контрнаступу. Тому я бачу, що росіянам також не вистачає боєприпасів. Вони також втомилися. Вони зазнали дуже великих втрат, багато загиблих і поранених. Зазвичай вони втрачають щонайменше п’ятсот солдатів щодня. Вбитими і пораненими. Це означає, що кожен день наближає нашу перемогу і їхню поразку.
У вашому міністерстві розгорівся корупційний скандал, пов’язаний з харчуванням солдатів. На якому етапі перебуває розслідування цієї справи?
-Це був більше публічний корупційний скандал. Доказів корупції немає. Скоріше, була дискусія щодо ефективного витрачання грошей на закупівлю їжі для солдатів, але за цей рік ніхто не скаржився на якість чи кількість їжі. Звичайно, у мене є спадщина в міністерстві з часів Радянського Союзу – 30 років. Я прийшов на посаду міністра у 2021 році, щоб впроваджувати реформи, але через два з половиною місяці почалося повномасштабне вторгнення. Тоді мені довелося сконцентруватися на отриманні зброї для війська, а не на реформах. Для мене урок полягав у тому, що я мав продовжувати реформи в міністерстві паралельно з війною. Ми це робимо, ми продовжуємо реформи, тому що це важливо для майбутнього нашої країни. Це важливо для нашого майбутнього як члена європейської спільноти.
В Естонії також були проблеми з грошима в українських гуманітарних організацій. Як, на вашу думку, це впливає на людей, які хочуть допомогти Україні? І як би ви заохотили людей продовжувати допомагати Україні та підтримувати її фінансово?
-Думаю, з двох причин. По-перше, бюджет України не може покрити всі наші потреби. Ми намагаємося витрачати гроші на військові потреби. На амуніцію, зброю та інше спорядження для війська. Крім того, я думаю, що естонці, наш братній народ, хочуть бачити нашу перемогу разом з нами. Бути партнерами в цій перемозі. Це означає, що нам потрібна будь-яка допомога, яку ми можемо отримати від Естонії. Наприклад, госпіталі, безпілотники для наших військ, гуманітарна допомога і так далі. Ось чому я вважаю дуже важливим, що ми боремося за європейські цінності. Ми боремося за європейську архітектуру безпеки. Ми боремося як країна з демократичними цінностями проти автократії, проти Росії.
Цього тижня Володимир Путін зустрівся з президентом Китаю Сі Цзіньпіном. Яка позиція України щодо російсько-китайських відносин?
-У нас є дуже потужний антикремлівський клуб або антикремлівська коаліція. Я називаю його Рамштайнським клубом. Тому що в Рамштайні понад 52 країни є членами цієї коаліції. Росіяни бачать це і зрозуміли, що їм теж потрібно шукати партнерів для своєї коаліції. У них є коаліція з Іраном і їхніми безпілотниками. Вони намагаються переконати Північну Корею приєднатися до їхньої коаліції, і вони продовжують намагатися переконати Китай, тому що Китай – велика країна з величезними ресурсами. Це означає, що ресурси Росії закінчуються, і вони більше не мають можливості продовжувати відкриту війну без партнерів, але я оптиміст і думаю, що Китай буде використовувати російські ресурси, такі як нафта, газ, деревина і так далі, але не буде відкрито співпрацювати з Росією в цій війні, тому що вони грають свою геополітичну роль у своїх власних інтересах.
В Естонії постійно говорять про новий наступ України. Експерти міркують про те, коли, як і з чиєї ініціативи він настане. Чи побачимо ми звільнення великих територій цієї весни?
-Побачимо. Я думаю, що цього року ми побачимо дуже позитивні зміни для України. Я впевнений, що ми продовжимо звільняти тимчасово окуповані території, як це було зроблено в Києві, Чернігові, Сумах, Харкові, Херсоні. Все це буде продовжуватися.
