Масований ракетний удар по Україні, здійснений військами РФ 9 березня, став найбільшим у 2023 році, проте ця атака могла послужити лише цілям російської державної пропаганди.
Такого висновку дійшли аналітики Центру вивчення війни (ISW).
Українські військові повідомили, що окупанти завдали удару по критично важливій інфраструктурі країни 84 різними ракетами, у тому числі 28 крилатими ракетами Х-101/Х-555 та 20 крилатими ракетами “Калібр”, 6 протикорабельними ракетами Х-22, 6 гіперзвуковими ракетами Х-47 “Кинжал”, 2 надзвуковими протикорабельними ракетами Х-31-П, 6 керованими ракетами Х-59 і не менше 13 ракет з комплексів С-300.
Крім того, війська РФ також атакували Україну за допомогою 8 безпілотників Shahed-136 іранського виробництва, які, на думку українських офіційних осіб, ймовірно прагнули відвернути увагу систем ППО ЗСУ перед ракетними ударами.
Українські захисники збили 34 із 48 крилатих ракет “Калібр” та Х-101/Х-555, а також 4 “Шахедів”. Українські офіційні особи також зазначили, що всі 8 ракет Х-31П та Х-59 не досягли намічених цілей. Представник ВПС ЗСУ Юрій Ігнат зазначив, що українські сили не мали можливості збити деякі російські ракети, такі як “Кинжал” і С-300.
У Міноборони РФ заявили, що російські сили завдали “високоточних ракетних ударів великої дальності з повітря, моря і наземного базування” по українській військовій інфраструктурі, військово-промислових комплексах та енергетичній інфраструктурі, що підтримує ЗСУ, як “відплата за теракти”, маючи на увазі, ймовірно, нібито “вторгнення” до Брянської області 2 березня.
При цьому українські офіційні особи, російські блогери та кадри із соціальних мереж вказують на те, що РФ переважною більшістю атакувала енергетичну інфраструктуру країни.
Зокрема, глава “Укренерго” Володимир Кудринський заявив, що російські ракетні удари вкотре були націлені на українську енергетичну інфраструктуру, але в черговий раз не досягли постійної мети Росії щодо знищення українських енергоблоків.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що ворожі удари вразили 8 енергетичних об’єктів, що спричинило відключення електроенергії в деяких районах країни.
У Київській міській військовій адміністрації повідомили, що, за попередніми даними, російські війська могли використовувати ракети “Кинжал” для завдання удару по невстановленій інфраструктурі, а кадри в соцмережах показали дим, що піднімається з однієї зі столичних ТЕЦ.
Російські “воєнкори” також розповсюджували кадри та репортажі про наслідки ударів по об’єктах енергетики у Києві, Дніпрі, Вінниці, Одесі, Кіровограді, Харкові та інших містах.
ISW продовжує вважати, що ці ракетні удари не підірвуть волю України та не покращать позиції РФ на передовій.
“Кремль, ймовірно, навмисно запустив ракети, які українська система ППО не може перехопити, щоб досягти результатів у російському інформаційному просторі, незважаючи на скорочення запасів таких ракет”, – йдеться у публікації.
Речник ПС ЗСУ Ігнат зазначив, що Росія має до 50 ракет “Кинжал” і використала деякі ракети, які вона не може замінити.
Аналітики вважають, що президент РФ Володимир Путін, ймовірно, використав ці ракети в безрезультатних атаках, щоб заспокоїти російські провоєнні та ультранаціоналістичні кола, які переважною більшістю закликали його помститися за інцидент у Брянській області 2 березня.
Російські блогери та пропагандисти також критикують російську ракетну кампанію за те, що вона не змогла змусити Україну “замерзнути” взимку наприкінці лютого та на початку березня перед весняним сезоном.
“Путін, ймовірно, спробував компенсувати ці наративи ще однією ракетною атакою, подібною до тієї, яку Росія провела восени 2022 року, використовуючи сучасні ракети, щоб гарантувати деяку шкоду Україні. Однак російські блогери не підтримали сьогоднішні удари переважною більшістю, зазначивши, що Кремлю необхідно змінити свій підхід до націлювання з огляду на те, що Україна пристосувалася до встановленої схеми атак на свою енергетичну інфраструктуру”, – пишуть експерти ISW.
Ключові висновки
Російські війська завдали найбільшого ракетного удару по Україні в 2023 році, ймовірно, лише для досягнення цілей російської державної пропаганди.
Ймовірно, російські війська просунулися на північний захід від Бахмута на тлі можливого посилення темпів російських наступальних операцій у цьому районі.
Наступальна операція групи “Вагнера” у східному Бахмуті, схоже, увійшла в тимчасову тактичну паузу, і залишається незрозумілим, чи збережуть бойовики “Вагнера” свою оперативну перевагу в майбутніх російських наступальних операціях у місті.
Можливо, російські війська готуються відновити наступальні операції навколо Вугледара, хоча постійні проблеми з особовим складом і боєприпасами ймовірно й надалі стримуватимуть російські війська від просування.
Внутрішня динаміка російської армії може спричинити потенційне відновлення дорогих наступальних дій поблизу Вугледара, які не принесуть оперативних переваг.
Російська влада, ймовірно, формалізує структури для створення та кооптації добровольчих військових формувань при державних енергетичних компаніях з метою розподілу відповідальності, зменшення навантаження на державний бюджет та уникнення санкцій.
Придністровський окупаційний уряд звинуватив український уряд у причетності до ймовірної терористичної змови, ймовірно, в рамках російських інформаційних операцій з підриву довіри до України та дестабілізації Молдови.
Російські війська продовжували вести наземні атаки на лінії Куп’янськ-Сватове-Кремінна.
Російські війська продовжували наступальні операції в Бахмуті та навколо нього, але не завершили розвороту, не охопили й не оточили місто.
Російські війська продовжували наступальні дії на підступах до Донецька та поблизу Вугледара.
Удари росіян на 10 годин повністю відключили Запорізьку атомну електростанцію в Енергодарі Запорізької області від усіх зовнішніх джерел живлення.
Українські чиновники повідомили, що російська окупаційна “влада” готується до проведення на окупованих територіях Донецької та Луганської областей хвилі мобілізації навесні 2023 року, до якої можуть бути підлітки чоловічої статі 2006 року народження.
Російські офіційні особи та окупаційна “влада” продовжують зусилля з інтеграції окупованих територій у російську політичну та бюрократичну системи.
