Вже декілька місяців поспіль точаться запеклі бої за Бахмут. Російські окупанти не полишають спроб захопити місто.
Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що українська оборона Бахмута, ймовірно, є стратегічно правильною спробою, попри її витрати для України.
На думку аналітиків, витрати ресурсів ЗСУ під час операції в Бахмуті пов’язані з планами щодо наступу в інших місцях.
Сам по собі Бахмут не має ні оперативного, ні стратегічного значення, але якби російські війська взяли його відносно швидко, вони б могли сподіватися на розширення операцій, а Україна після відступу втратила б хороші оборонні позиції, йдеться у звіті.
Аналітики також вважають, що США «легковажно» оцінили розрахунок України з оборони міста, вважаючи його «політичним».
Російські війська займають понад 100 тисяч квадратних кілометрів української території, включаючи кілька міст, і звірять над мирним населенням.
Політичні та військові лідери цілком розумно зважують ці фактори при ухваленні рішення про збереження чи поступки певних груп населення.
«Американцям не доводилося робити такий вибір з 1865 року, і їм не слід поспішати нехтувати міркуваннями, які були б для них цілком реальними, якби американські міста зіткнулися з такими загрозами», – пишуть аналітики.
На підтримку того, що українські сили обрали правильну стратегію щодо стримування у Бахмуті, експерти нагадали аналогічну операцію поступового виснаження противника на початку літа 2022 року.
Російські війська місяцями намагалися прорвати ефективну українську оборону у Сєвєродонецьку та Лисичанську, і захопили Лисичанськ лише після контрольованого відходу українців із цього району. Захоплення виявилося в оперативному плані незначним, а кінцевим результатом української оборони цього району стала кульмінація російського наступу на Донбасі.
Українська оборона Бахмута, ймовірно, сприятиме аналогічному результату – російські сили перекидають у цей район сили та техніку з травня 2022 року і ще не досягли якихось значних успіхів в оперативному відношенні, які серйозно загрожують українській обороні цього району.
ISW вважає, що українські сили в Бахмуті, попри втрати, перешкоджають спроможності Росії продовжувати наступ в інших місцях.
«Захід сприяв тому, що Україна не змогла скористатися скутістю російських військ у Бахмуті, повільно переміщуючи або утримуючи системи озброєнь та постачання, необхідні для великомасштабних контрнаступальних операцій», – констатують експерти.
Ключові висновки аналітиків ISW:
- Українська оборона Бахмута, напевно, є стратегічно обґрунтованою операцією, попри втрати для України.
- Дискусія блогерів навколо повідомлення про заміну генерал-полковника Михайла Теплинського на генерал-лейтенанта Олега Макаревича на посаді командувача Повітряно-десантних військ Росії (ВДВ) ще більше підкреслила розкол між двома основними групами в Міноборони Росії.
- Дискусія блогерів із цього питання також дає уявлення про внутрішню динаміку Міноборони Росії, яка могла призвести до усунення Теплинського.
- Євген Пригожин розпочав серію інформаційних операцій, спрямованих на те, щоб уявити себе героєм-жертвою Росії у хрестовому поході проти дрібної та корумпованої російської влади.
- The Sun повідомила, що розвідка США оцінює загальні втрати російських військових в Україні у 188 тисяч осіб.
- Російські окупанти продовжували обмежені наземні атаки, щоб відновити втрачені позиції лінії Сватове-Кремінна.
- Російські окупанти продовжували завдавати ударів по Бахмуту і на захід від Донецька.
- Російські окупанти мабуть, поступово просуваються вперед у районі Бахмута.
- Доступні дані із відкритих джерел станом на 21 січня вказують на те, що заяви російського окупаційного чиновника Володимира Рогова від 20 січня про захоплення великої території, ймовірно, є частиною російської інформаційної операції.
- Скарги російських блогерів вказують на те, що російські збройні сили продовжують покладатися на мобільні телефони та незахищені цивільні технології для виконання основних військових функцій, що є серйозним порушенням оперативної безпеки.