Війна Росії з Україною вступає в другий календарний рік. Ми спитали кількох військових аналітиків, як, на їхню думку, розвиватимуться події у 2023 році.
Чи може війна завершитися наступного року та як – на полі бою чи за столом переговорів? Чи це може тривати до 2024 року? ВВС опитало експертів.
“Весняний наступ Росії буде ключовим”
Майкл Кларк, заступник директора Інституту стратегічних досліджень, Ексетер, Велика Британія
Ті, хто прагне вдертися в іншу країну будь-де через великі євразійські степи, врешті-решт приречені зимувати в ній.
Наполеону, Гітлеру, Сталіну – всім доводилося підтримувати рух своїх армій перед зимою в степах, – і тепер Володимир Путін окопує свої сили на зиму, щоб чекати на новий російський наступ навесні.
Обом сторонам треба пауза, але українці краще оснащені та мотивовані продовжувати, і ми можемо очікувати, що вони і далі будуть тиснути, як мінімум на Донбасі.
Навколо Кремінної та Сватового українці дуже близькі до великого прориву, що відкине російські сили на понад 60 кілометрів назад до наступної природної лінії оборони.
Київ не схоче зупинятися, коли приз такий великий. На південному заході, після повернення Херсона, український наступ може все ж призупинитися.
Перехід на східний берег Дніпра, щоб тиснути на вразливі автомобільні та залізничні сполучення Росії з Кримом, може бути надто складним. Але ніколи не можна виключати можливості того, що Київ розпочне неочікуваний новий наступ.
Щодо 2023 року, визначальним буде доля наступу Росії навесні. Путін визнав, що близько 50 тисяч нових мобілізованих вже на фронті, інші 250 тисяч щойно мобілізованих проходять навчання.
Єдина перспектива – коротке та нестійке припинення вогню. Путін дав зрозуміти, що не зупиниться. І Україна дала зрозуміти, що боротиметься.
“Україна відвоює свою землю”
Андрій Піонтковський, науковець і аналітик із Вашингтона
Україна виграє, повністю відновивши свою територіальну цілісність, не пізніше весни 2023 року. Два фактори формують цей висновок.
Один із них – це мотивація, рішучість та мужність українських військових та українського народу в цілому, що є безпрецедентним в сучасній історії воєн.
Інший – це той факт, що після років умиротворення російського диктатора Захід нарешті подорослішав для усвідомлення масштабу історичного виклику, з яким стикнувся. Найкраще це ілюструє нещодавня заява генсека НАТО Єнса Столтенберга.
“Ціна, яку ми платимо – це гроші, у той час як ціна, яку платить Україна, – це кров. Якщо авторитарні режими побачать, що сила окупається, ми заплатимо значно вищу ціну, і це зробить світ небезпечнішим для нас усіх”.
Точний час неминучої перемоги України визначатиметься швидкістю, з якою НАТО зможе доставити новий пакет військової штурмової зброї (танки, літаки, ракети далекого радіусу дії), що змінить правила гри.
Я очікую, що Мелітополь стане ключовою бойовою точкою впродовж наступних місяців (можливо, тижнів). Повернувши Мелітополь, українці легко перейдуть до Азовського моря, фактично відрізавши постачання та зв’язок з Кримом.
Капітуляція Росії буде офіційно погоджена на технічних перемовинах після нищівного просування України на полі бою.
Переможні сили – Україна, Британія, США – сформують нову архітектуру міжнародної безпеки.
“Кінця не видно”
Барбара Занчетта, відділ вивчення війни, Королівський коледж Лондона
Володимир Путін розрахував, що Україна пасивно сприйме дії могутнішого сусіда, і суттєвого залучення від інших країн не буде. Цей серйозний прорахунок призвів до затяжного конфлікту, якому, здавалося б, не видно краю.
Українська стійкість виявилася надзвичайною. Вони будуть стояти міцно. Війна затягуватиметься і затягуватиметься.
Перспективи переговорів похмурі. Для потенційної мирної угоди необхідно змінити основні вимоги принаймні однієї сторони. Немає ознак того, що це станеться найближчим часом.
Як же тоді закінчиться війна?
Ціна війни, як матеріальна, так і людська, може похитнути відданість російської політичної еліти. Ключ буде всередині Росії.
Минулі війни, де прорахунки були ключовим елементом, ось як у В’єтнамі для США чи в Афганістані для СРСР, закінчувалися лише так. Внутрішні політичні умови в країні, яка прорахувалася, змінилися, створивши умови для виходу – “почесного” чи ні – єдиною життєздатною опцією.
Втім, це може статися, лише якщо Захід і надалі твердо підтримуватиме Україну всупереч тиску всередині західних країн, що наростає через зростання ціни війни.
На жаль, це й надалі буде довготривала політична, економічна та військова битва рішучості. І до кінця 2023 року вона, швидше за все, ще триватиме.
“Немає іншого виходу, крім поразки Росії”
Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі
Зарано планувати парад перемоги у Києві, але весь імпульс зараз на боці України і я не сумніваюся, що вони виграють цю війну, можливо, в 2023 році.
Взимку все рухатиметься повільніше, але безсумнівно, що українські сили зможуть впоратися краще, ніж російські, тому що зимове обладнання надходить із Великої Британії, Канади та Німеччини.
До січня Україна може бути в змозі розпочати завершальний етап кампанії – звільнення Криму.
Ми знаємо з історії, що війна – це випробування волі та випробування логістики. Коли я бачу рішучість українських людей та військових, і як стрімко покращується матеріально-технічна ситуація для України, я не бачу іншого результату, крім як поразка Росії.
До такого висновку мене частково привів відхід Росії з Херсона. По-перше, як психологічний стимул для українського народу, по-друге, як глибоке збентеження для Кремля і, по-третє, це надання українським силам ключової оперативної переваги – усі підходи до Криму тепер в зоні дії українських систем зброї.
Я вважаю, що наприкінці 2023 року Крим буде повністю під контролем та суверенітетом України, хоч може бути і певний вид угоди, що дозволить Росії поступово згортати свою військово-морську присутність в Севастополі… Можливо, навіть до кінця договору (приблизно 2025 року), як це було до незаконної анексії Криму Росією.
Триватиме реконструкція української інфраструктури вздовж узбережжя Азовського моря, включаючи важливі порти Маріуполь і Бердянськ, а відновлення Північно-Кримського каналу, який перенаправляє воду з Дніпра до Криму, стане ще одним важливим проєктом, який приверне увагу.
“Очікуйте більше того самого”
Девід Гендельман, військовий експерт із Тель-Авіва
Замість того, “чим це закінчиться”, треба ставити запитання, чого кожна сторона хотіла б досягти на наступному етапі.
Тільки близько половини з 300 тисяч мобілізованих військ Росії перебувають у бойовій зоні. Решта, разом із силами, вивільнененими після виходу з Херсона, дають Росії можливість розпочати наступ.
Окупація Луганської та Донецької області продовжиться, але великий російський прорив, як ось наступ з півдня на Павлоград, із метою оточити українські сили на Донбасі, менш імовірний.
Найбільш ймовірним є продовження нинішньої тактики – повільне подрібнення українських сил на вузьких напрямках і провільне просування, як у Бахмуті та в районі Авдіївки, з такою ж можливою тактикою в районі Сватового-Кремінної.
Після відведення російських військ від Херсона, звільнилися і значні українські сили. Для них стратегічно цінним напрямком є південь, ближче до Мелітополя та Бердянська, що має на меті відрізати росіянам сухопутний коридор в Крим. Це було б великою перемогою України і саме тому росіяни укріплюють Мелітополь.
Інша опція для України – це Сватове, успіх там поставив би під загрозу весь північний фланг усієї лінії російського фронту.
Велике питання полягає в тому, скільки українських сил вільні та готові для наступу на цей момент, і який графік лежить на столі у генерала Залужного, скільки нових резервних бригад і корпусів, що формуються, будуть готовими за один, два чи три місяці віднині, включаючи живу силу, бронетехніку та важке озброєння.
Після того, як земля замерзне, ми отримаємо відповідь на це питання. І ця відповідь трохи наблизить нас до того, “чим це закінчиться”.
