На чому засновані прогнози керівника ГУР щодо звільнення Криму, на скільки масованих ракетних ударів здатна Росія і чи справді Олексій Арестович служив у розвідці, – в інтерв’ю Буданова для LIGA.net.
РОЗЧЛЕНОВАНА РОСІЯ ТА КОРДОНИ-1991
– Чого очікувати цієї зими в контексті російсько-української війни?
– Докорінної зміни ситуації в найближчий період не очікується. На це є низка об’єктивних причин. Росія знаходиться зараз у глухому куті, і єдине місце, де вона ще “намагається намагатись” наступати – це Бахмут. Особливих успіхів на цьому напрямку не мають. Із серпня [росіяни] постійно кажуть, що Бахмут майже захоплено. Як бачите, вже кінець грудня.
Єдине, де вони окрім цього пробують концентрувати свої сили, – трошки північніше Бахмута і в напрямку Запоріжжя.
Але ми не бачимо реальної спроможності чогось домогтись. Росіяни вже робили кілька спроб невеликих локальних наступів. Всі вони були зазделегідь виявлені та закінчилися для них нічим.”Тому докорінної зміни ситуації з боку Російської Федерації зараз ми не очікуємо. Коментувати наші дії я не буду”.
– Навіть мобілізовані, які проходять бойове злагодження, це не змінять?
– Докорінно вони нічого змінити не можуть.
– Перед 24 лютого ви були ледь не єдиним у військово-політичному керівництві країни, хто відкрито прогнозував повномасштабне вторгнення Росії до України. Зараз ви – ледь не єдиний, хто каже про Крим уже влітку. На чому засновані ваші прогнози?
– Ваше питання досить дивне для мене. Те, що інформація, яку ви чуєте від мене, відрізняється від інформації, яку ви можете почути від будь-яких інших осіб – це абсолютно нормально. Я є керівником військової розвідки й головою комітету з питань розвідки [при президентові]. Вся інформація приходить до мене. Я спираюсь на дані та аналітику, які ми маємо. А хто може знати відповіді на глобальні питання, окрім як розвідка?
– Для того, щоб вийти на адмінкордони 1991 року (Буданов називав це першим етапом завершення війни. – Ред.), нам потрібна зброя, дуже багато зброї. Натомість виглядає так, що західні партнери поки дають нам зброю тільки для оборони. У вас немає такого враження?
– З нашими західними партнерами йде плідна співпраця, ми багато говоримо щодо конкретних номенклатур та найменувань озброєння, яке нам потрібно. Все це знаходиться в стадії вирішення.
Ми очікуємо, що окрім тих значних обсягів, які нам вже були надані, західний світ інтенсифікує постачання озброєння, яке нам допоможе пришвидшити завдання поразки Російській Федерації.
– Ми у вас у кабінеті побачили мапу “розчленованої” Росії. На ній чорним маркером до складу України обведені Курська, Бєлгородська області та Кубань. Це наступний етап після виходу на кордони 1991 року?
– Всі бачать те, що вони хочуть бачити.
Можливо, це просто широкий маркер. А можливо, і ні.
– В американських ЗМІ та публікаціях західних аналітиків останнім часом помітно почастішали застереження щодо військового звільнення Криму. Вони чомусь вважають це виключно дипломатичною історією. Для них кордони 23 лютого (можливо, зі звільненням Донбасу) – це межа. А Крим – червона ганчірка. Що ви можете відповісти на ці застереження?
– Мені не цікаво слухати думки якихось людей, які не відображають позицію українського народу. Я маю протилежну думку.
Ми повернемо назад всі втрачені території.
Україна є країною, визнаною в кордонах 1991 року. Хто з цим не погоджується – не погоджується зі світопорядком, який існує з часів закінчення Другої світової війни та з новими засадами ООН.”Крим буде повернуто комбінованим шляхом: і силою, і дипломатією. Але без сили нічого не буде. Наші підрозділи зайдуть туди зі зброєю в руках”.
– Чи є у Головного управління розвідки агенти всередині Росії та чи додалась їхня кількість із початком великої війни?
– Дивне питання. Ми за це кошти отримуємо. Чи звідки ми отримуємо інформацію? З телеграм-каналів?
– З початком великої війни ця робота активізувалась? Можливо, є частина росіян, не згодних із війною – і вони співпрацюють?
– Саме так. На абсолютно різних рівнях ця кількість людей збільшилась, а з нею і наш доступ до інформації різного рівня: від соціально-політичних до суто воєнних питань. Це вам також відповідь на питання, чому те, що кажу я, інколи відрізняється від того, що кажуть інші люди.
– А скільки зрадників всередині ГУР виявлено з 24 лютого?
– Жодного ми так і не виявили.
– Не виявили чи не шукали?
– Як це, не шукали. У нас внутрішня безпека постійно працює. Приклади неналежного ставлення до, скажімо так, збереження держтаємниці – всякі випадки бувають. Але в більшості випадків – це службова необережність, коли якусь інформацію хтось може переслати месенджером. А вона стає надбанням ворога, який перехоплює цей сигнал. Такі випадки бувають, на жаль.
Це загальна проблема усіх наших органів влади.
“РАКЕТ ВИСТАЧИТЬ НА ДВА-ТРИ РАЗИ”
– Скільки ще у Росії є можливості завдавати масованих регулярних ракетних ударів по Україні та нашій інфраструктурі?
– Тієї кількості ракет, яка залишилась – якщо взяти суто математично їхні розрахунки – вистачить із їхньою інтенсивністю в залпі в середньому 70-75 ракет на два-три рази. І в принципі вони закінчаться взагалі.
Якщо ви подивитесь на інтенсивність ракетних атак Росії – вони робили ці теракти щодо об’єктів критичної інфраструктури спочатку раз на тиждень. Потім – раз на 10 днів. Потім – раз на два тижні. Зараз – ще довше.”Цей проміжок часу обумовлений виключно однією проблемою: швидкоплинне скорочення ракетного арсеналу РФ. Їхня промисловість не здатна покрити ту кількість, яку вони витрачають. Попри всі їхні намагання – це нереально”.
– Чи змогли вони переналаштувати виробництво нових ракет? Цаплієнко із посиланням на “розвідників” пише, що Росія нібито планує збільшити річний випуск, наприклад, Х-101 удев’ятеро, до 467 (з 56 на зараз).
– Запитайте у пана Цаплієнка, звідки в нього ці цифри. Я пам’ятаю, що вони мріють вийти на виробництво 20 на місяць ракет “Калібр” морського базування. Порахуйте, скільки треба працювати, щоб забезпечити єдиний залп. Так, у залпі йдуть і Х-101, і Х-555, і “Калібр”. Але ось вам статистика – рахуйте. “Іскандери” майже не виробляються.
– Російський диктатор Путін на колегії Міноборони РФ минулого тижня оголосив про плани розвитку ядерної тріади та ракет “Сармат”…
– Можете не продовжувати. Він вже два роки це оголошує: “Сармат”, всіх на радіоактивний попіл. Просто проаналізуйте останні два роки. Кожен рік вони закінчують тим, що “Сармат” вже майже готовий, проходить останні підготовки до постановки на бойове чергування.
– А чому росіяни так бережуть “Кинджали”?
– Так їх всього на початок війни було, наскільки я пам’ятаю, 47 штук. За цей час вони змогли зробити декілька, поки були запчастини. Це несерйозно. Можна лякати світ тим, що в тебе є “Кинджал”. Але коли починаєш їх реально використовувати – що далі? Можеш зробити 47 ударів. Для розуміння, “Іскандерів” використано понад 900. Що таке 47?
– Тобто для них “Кинджали” – це технологічно нереальна історія?
– Майже нереально їх зараз виробляти. Вони не можуть дістати багато комплектовання через санкції. Вони роблять паралельний імпорт, але це дуже ускладнює і збільшує термін доставлення цих частин.
А деякі вони, попри все, так і не можуть дістати.
“В РОСІЇ РОЗПОЧАВСЯ ТЕХНІЧНИЙ ГОЛОД”
– Окрім ракет – чого ще не вистачає Росії для інтенсивної війни? Чи можливий у них через санкції технічний голод?
– А він вже і так є. Російська армія стикається з майже ідентичними проблемами, з якими стикаємось і ми. Тільки ми з березня, а вони – приблизно з початку осені. Як у нас проблема зі снарядами до артилерії, яку ми вирішуємо завдяки партнерам, – так і в них це почалося. Як у нас почались проблеми з осколково-фугасними снарядами до танків – так само в них. Те саме стосується ракет до РСЗВ. Зараз росіяни так само у всьому світі шукають, де придбати снаряди 122 і 152 мм, танкові осколково-фугасні постріли та реактивні снаряди до “Градів” і “Ураганів”.
– Є країни, які можуть їм допомогти?
– Певні країни є, але в багатьох випадках продають через треті країни.
– На початку грудня Росія повідомила про посилення співробітництва з Іраном. Це якимось чином вплине на російську-українську війну?
– Всі вже бачили та чули ці літаючі “мопеди”. Хтось може навіть відчував на собі. Ці дрони були передані. Чи підуть вони далі [до ракет] – питання відкрите. Всі працюють над тим, щоб цього не сталося. І сам Іран зрозумів, що так просто передати це Росії – це не сприймається світом. Навіть тим світом, з яким вони звикли нормально спілкуватись.
– Тобто, крім “мопедів”, Росії нічого не світить з Ірану?
– Крім “мопедів” Shahed-136 та Shahed-131. Був великий Mohajer-6, схожий на Bayraktar за тактико-технічними характеристиками. Вони намагаються придбати в них боєприпаси й хочуть, щоб іранці продали балістичні ракети. Проте жодної ракети Іран так і не передав.
– А Китай?
– Китай жодного озброєння теж не передав. І не передасть, наскільки ми розуміємо.
МОРСЬКА “БАВОВНА”, “РОЗВІДНИК” АРЕСТОВИЧ ТА ВІДПУСТКА В КРИМУ
– Україна зараз збирає флот морських дронів-камікадзе. Чи варто нам очікувати нової “бавовни” у Чорному морі?
– Одна із причин, чому російський флот не може нормально діяти, це погодні умови. Погода не дуже сприятлива для діяльності суден. Для використання водних дронів – теж не дуже. Коли будуть сприятливі умови – думаю, їхнє застосування буде продовжено.
– Скільки техніки та позицій ворога було виявлено за допомогою “народного супутника” (ще один проєкт волонтерів. – ред.)?
– В мене немає відповіді. Її просто не існує. Ми використовуємо дуже багато космічних апаратів. Це все іде в загальний потік.
– Олексій Арестович справді служив у ГУР?
– Колись, наскільки я пам’ятаю, проходив тут службу.
– Тобто це не фейк?
– Це було давно, треба підняти дані. Наскільки пам’ятаю – так.
– Скільки гостей евакуювали з кримськотатарського “Мусафіру” заради вашого обіду із заступницею голови МЗС Еміне Джапаровою?
– Жодного.
– А як ваша охорона відреагувала, коли ви сказали, що їдете в “Мусафір”?
– А в чому проблема? Нам треба було поговорити. Я в магазин інколи ходжу. Ви думаєте, що торгівельний центр зачиняють, щоб я зайшов? Ні.
Авжеж, зі мною завжди знаходяться офіцери, проте я не параноїк.
– Куди порадите поїхати на море у відпустку влітку 2023 року?
– Я пораджу в Крим. Це перлина України, яка давно чекає на українських туристів.
