Інтеграція українців в Німеччині відбувається дуже швидко. І не завжди це добре для України. Про це колишній вже посол України в Німеччині Андрій Мельник розповів Главкому
-Згідно з офіційними даними, у нас близько 609 тис. українців зареєстровані в центрах зайнятості, з них 204 тис. – це діти. Це означає, що ці люди готові працювати і перебувають у пошуку робочого місця. Статус українців у Німеччині урівнений зі статусом німців, які є безробітними. Держава їх заохочує до праці, надаючи постійно пропозиції, а також дає можливість вчити німецьку мову безплатно на курсах. На сьогодні близько 96 тис. українців відвідують так звані інтегративні мовні курси. З опитувань відомо, що більшість українців хочуть працювати, а не сидіти на шиї, як їх дехто намагається несправедливо зобразити такими, хто паразитує на системі соціального достатку Німеччини.
Ставлення до українців загалом позитивне. Втім представники партії AfD спекулюють на темі українських біженців і кажуть, що нібито українці забирають хліб у наших громадян. Все це «брєд сивої кобили». Іншими словами, існує намагання реально налаштувати окремі прошарки суспільства проти українців.
Інтеграція українців відбувається дуже швидко. Для нас це, мабуть, не дуже добра новина. Якщо війна триватиме набагато довше, ніж ми очікуємо, то існує ризик, що чимало українців не повернуться. Це є очевидним і про це треба відверто говорити і думати, як з цим бути. Адже, згідно з опитуваннями, третина українців планує повернутися додому, а більше половини мають намір лишатися у Німеччині найближчі два роки.
І німці тут мають власний інтерес. Вони розуміють, що українці – справжні європейці, культурні та освічені люди. А в них самих величезний дефіцит на ринку праці, причому буквально усіх спеціальностей, починаючи з тих, хто доглядає в лікарнях, і до лікарів. Наші медики у Німеччині – нарозхват. Німці спростили визнання дипломів, адже раніше треба було фактично заново вчитися, щоб стали лікарем.
Ще є один великий виклик, який, на жаль, стосується дітей. Діти наших вимушених переселенців пішли в школу, а це майже 200 тис. осіб. У Німеччині вирішили якомога швидше повністю інтегрувати наших діток.
І ми тут мабуть проґавили момент. Ми всім кажемо, що у нас є дистанційна міжнародна школа, але все це виявилось не таким райдужним. Це віртуальна школа, яка існує лише на папері. Немає вчителів, які б вели уроки.
Таким чином, ми обриваємо зв’язок з дітьми…
На жаль, німці перехопили ініціативу стосовно наших громадян насамперед дітей у Німеччині. Ми могли б спробувати переконати уряд ФРН, але все це питання фінансування. Майже 50% нашого бюджету піде у 2023 р. на оборону, бо війна. Це зрозуміло. Освіта та культура, фінансуватимуться слабо. До цих 200 тис. дітей в Німеччині треба нам достукатись, щоб була повноцінна система дистанційного навчання. Це ще не пізно виправити.
Як саме?
Провести міжурядові консультації саме з питання шкільництва. Вже пройшов певний час, можна підбити підсумки. Запустити процес, щоб діти мали більш широку пропозицію освіти за українською системою. Для цього потрібна реальна дистанційна школа, а не віртуальна. Це треба створити державі і просити, щоб німці врахували те, що діти мають додаткове навантаження.
Як ви бачите цей формат?
Це має бути повноцінна дистанційна школа, яка б фінансувалася нашим урядом.
Це ж не означає, що діти не повинні ходити в німецькі школи?
Ні, так не вийде, в Німеччині закон зобов’язує, щоб діти ходили в школу. У них є штрафи, якщо батьки проти. Вони на території ФРН і повинні ці закони виконувати, але з врахуванням специфіки. Бо йдеться про величезну кількість дітей і про те, якщо ці діти вирішать повернутися назад, тоді повернення має бути полегшенням, а не ускладненням.
Читайте також: Україна отримає ще 3 системи ППО Iris-T – експосол в Німеччині Мельник розповів детективну історію
