Аналіз того, що відбувається на фронті, від Тома Купера, австрійського військового аналітика, який спеціалізується на історії бойової авіації.
-Останні два дні російські телеграм-канали рясніють «чудовими новинами». Плюс група італійських (назвемо їх так) фахівців з онлайн-психоаналізу нарікають на мою упередженість (на користь України). Тому подивимося, що повідомляють росіяни за останні кілька днів. Адже це «трохи більше» за те, що вони зазвичай повідомляють.
Традиційне попередження: ви читаєте цей текст виключно на свій страх і ризик, і я не збираюся брати на себе відповідальність за будь-які збитки, завдані логікою, висновками, фактами або (моїм власним) сарказмом.
Загальне
Росіяни в процесі введення в експлуатацію нових усюдиходів (більше схожих на мінітрактори).
Повідомляється, що ВКС визнало загибель пілота Ту-22М-3 внаслідок удару українського безпілотника по російському військовому летовищу Дяґілєво 5 грудня. Це крім вагнерівського екіпажу Су-24М, збитого 2 грудня в районі Кліщіївки під Бахмутом (виконував наказ «атакувати колону бронетехніки… повторив подвиг льотчика Миколи Гастелло в 1941» — як пише російська пропаганда). Мабуть тому, що (принаймні, на думку багатьох західних «експертів») ВКС накопичили такі величезні обсяги першокласного бойового досвіду в Сирії — бомблячи при цьому беззахисних мирних жителів.
Тим часом фанати Путіна скаржаться: «Українська артилерія робить усе, що хоче» (наведу їхні скарги цілком): «Українська артилерія робить усе, що хоче. І російська «контрабатарейна боротьба» їй не указ. Ми не можемо нічого протиставити артилерії ЗСУ щодо безпеки Донецька. Усі розмови про нашу перевагу в артилерії залишаються порожнім звуком: ми не маємо ні розвідувальних наземних засобів, ні БЛА, здатних миттєво засікти вогневі засоби противника і знищити їх.
Чи знають нагорі про такий стан справ? Чи доповідають нагору про таку ситуацію з розвідзасобами? Нам пророкують великі справи, як же ми підемо в наступ за такого забезпечення? Звідки ці розмови про брак боєприпасів? Чому ми знову вмиваємось кров’ю цивільних людей, росіян? Чому населенню не пояснюють шлях, який призвів нас до найкривавіших днів Донецька за всю війну з 2014 року?
З Донецька ніхто не стогне, усі лише скрегочуть зубами від ненависті. Але Донецьк робить усе, щоб наша взяла, усі мужики пішли на фронт, населення не панікує і тримається. Ми віддамо належне Донецьку чи ні? Чи залишимо терпіти? А за загальною ситуацією треба зізнатися самим собі, і відповідальним особам, що поважають себе, доповісти нагору, що в нас і зараз, і всі ці 10 місяців немає і не було реальних засобів ведення контрбатарейної боротьби, наша артилерія сліпа. Давайте, набирайтеся мужності й доповідайте”.
Я зовсім не збираюся нагадувати, мовляв, «а я ж говорив», але: я зараз просто-таки отримую задоволення. Тому що те, що відбувається, — прямий наслідок того, про що я вам таки казав: що російські БПЛА Орлан — центральний елемент, від якого залежить уся їхня система розвідки та наведення, — марні в погану погоду, особливо в мороз.
А ще Ігор Гіркін і Grey Zone не перестають заявляти про український наступ у районі Гуляйполя, як і весь час із серпня. Думаю, це добрий приклад того, що «навіть сліпа курка іноді знаходить зернятко»: якщо вони робитимуть це досить довго, то «історія підтвердить їхню правоту». Рано чи пізно (справді: «скоріше раніше, ніж пізніше»).
Бої на Донбасі
Куп’янськ. Згідно з заявою, оприлюдненою Keystone Cops (так автор називає Генштаб РФ — НВ) два дні тому, тільки з 4 по 11 грудня 2022 року, ЗС РФ «знищив 2595 українських бойовиків» — тільки в цьому районі.
Сватове. Телеграм-канал ANNA-News похвалився фотографіями російських БМПТ (бойова машина підтримки танків) Термінатор і їхніх екіпажів у цьому районі. Мабуть, усім українським військам на цій частині лінії фронту тепер кінець.
Бахмут. Військкор російських WarGonzo стверджує, що «залишки» 2-х батальйонів 93 окремої механізованої бригади ЗСУ було виведено із Соледара та замінено 53-ї механізованої бригади ЗСУ та 112-ю бригаду територіальної оборони Києва «у зв’язку з катастрофічними втратами».
Але, за його словами, у місті залишаються частини 53-ї окремої механізованої бригади, 71-ї єгерської бригади та залишки 65 бригади ТрО ЗСУ. На його думку, це щось на зразок «початку кінця Бахмута» або, принаймні, «початку відходу українців» із міста.
Перевірка інформації WarGonzo: так, 93 вивели з міста і замінили свіжими частинами. Але я не знайшов підтвердження того, що якісь частини 93-ї бригади постраждали від чогось схожого на «важкі втрати», не кажучи вже про «катастрофічні». Останнє визначення справедливе лише для вагнерівських частин, які штурмували Соледар протягом трьох місяців (без будь-якого значного успіху).
Звісно, ЗСУ при цьому втратили свої позиції: близько 200 метрів на східній околиці міста та близько 100−150 метрів на південному сході. Я насправді думаю, що ЗСУ відмовилися від кількох хороших оборонних позицій: чому саме було прийнято таке рішення, гадки не маю, але я не впевнений, що це схоже на «початок кінця Бахмута».
Насамперед, урахуйте, що поряд із 92-ю механізованою, 93-та відома тим, що розгромила з десяток російських частин. Вона почала громити їх уже на схід від Харкова, ще наприкінці лютого і на початку березня, вона продовжувала громити їх (особливо 144-ту мотострілецьку дивізію) весь квітень і травень. Була на чолі ранніх українських контрнаступів у червні та липні і завдала «удару в спину» останній спробі росіян прорватися до Слов’янська, ще в серпні. Останні два місяці 93-та бригада відіграла вирішальну роль у захисті Соледара та північного боку Бахмута. Тепер просто настав час дати цим військам відпочити, дати їм можливість реорганізуватися і перенавчитися, і, таким чином, повернутися до того, що вони роблять найкраще: за будь-якої нагоди громити росіян.
Бахмут: перехоплений список
Що важливо у всьому цьому (і що стало приводом для сьогоднішнього тексту), так це те, що більшість подібних заяв Росії, схоже, засновані на цьому «перехопленому списку», у якому перераховано підрозділи ЗСУ, дислоковані в районі Бахмута або прибулі туди станом на перший тиждень грудня.
З того, що вдалося роздивитися та розшифрувати зі слів інших росіян (крім WarGonzo), крім 93-ї, у ЗСУ є ще 58-а (і її 13-й батальйон), і 72-а механізована (або, принаймні, її 48-й батальйон) на позиціях на північ від міста. А далі — де росіяни кажуть, що буквено-цифрові позначення, вказані на тому папірці, — це коди конкретних підрозділів ЗСУ. Відповідно:
«А1976» — 1322-а артилерійська база боєприпасів.
Не маю уявлення, що такий підрозділ може робити так близько до лінії фронту, але я неупереджений і готовий учитися.
«НГУ БРОП»: це має бути 4-а бригада швидкого реагування Національної гвардії України. Жодних новин із цього приводу: цей підрозділ у цьому районі вже близько чотирьох місяців.
Потім «+3030»: це має бути 25 десантно-штурмова бригада.
«BTGR Hawk» і «Berlingo» — 210 спеціальний окремий батальйон Берлінго входить до складу сухопутних військ ЗСУ. Що таке «BTGR Hawk» — уявлення не маю
«3027» має розшифровуватися як 1-а бригада Національної гвардії України.
«A0536» має позначати 53 механізована бригада.
«A3488» — батальйон «Айдар» у складі 53-ї бригади.
«А1736» — 57-а мотострілецька бригада.
«А4080» — 43-й стрілецький батальйон.
«А4247» — позначення для 243-го батальйону (114-ї бригади Тероборони);
«A0693» — для 54-ї механізованої бригади.
«А4612» — для 69-го стрілецького батальйону (93-ї механізованої бригади).
«А7188» — для 95-го батальйону (107-а бригада Тероборони);
«109 ТРО» — 109-а бригада Тероборони і «95 бр» — для 95-ї десантно-штурмової бригади.
Тепер давайте швиденько проаналізуємо. Якщо припустити, що цей папірець справжній і справді містить список усіх основних українських частин у районі Бахмута (цілком можливо — навіть імовірно), і, якщо мій розрахунок точний, це означатиме, що ЗСУ має загалом 9 бригад і 8 батальйонів у Бахмуті та його околицях. Якщо, скажімо, усі вони на 70−80% від номінальної чисельності, то це не менше 30 тис. військовослужбовців. Якщо вони свіжі та в повній номінальній чисельності, можливо, до 50 тис. солдатів.
…так ні ж: ЗСУ в процесі виходу з міста, бо вивела (за словами росіян) «один батальйон із 93-ї механізованої». Сам WarGonzo сказав.
Після 35 з лишком років у цьому «бізнесі» я не можу не помітити, що, коли справа доходить до російської військової розвідки та планування, існує сильна схильність змішувати бажане з реальністю. Це схоже на те, що ми, в Австрії, називаємо Spritzer (суміш вина з мінеральною водою): деяким подобається 9/10 вина та 1/10 води, іншим 50:50. Але суть завжди одна й та сама: мовляв, «якщо ми знаємо точне позначення ворожої частини, то вважаємо її знищеною».
Я схиляюся до висновку, що тут ми маємо аналогічний випадок: оскільки вони переконані, що знають, які частини ЗСУ перебувають у Бахмуті та його околицях, то вже святкують перемогу, як нібито їх усіх знищили.
При цьому росіяни не враховують таке: якщо це достовірно, то це не тільки гарна вказівка на те, яка саме концентрація сил ЗСУ є в Бахмуті, а й те, що роблять Путін і/або Суровікін та Ко. Має намір знищити ці сили ЗСУ за допомогою суміші, скажімо, 30 тис. погано навчених «мобіків» і 5 тис. вагнерівських зеків.
Блаженний, хто вірує, або як кажуть в Україні, «дай боже нашому теляті та й вовка з’їсти».
Херсон. Також 10 грудня російські повідомили — і це нібито підтверджено офіційними українськими джерелами (кажуть: «Арестович») — про морський десант на Великий Потьомкінський острів, на Дніпрі. Мовляв, острів зайняли сили 80-ї мотострілецької бригади (14-й армійський корпус Північного флоту), 25-го окремого полку спецназу ГРУ та рота підрозділу БАРС (російські добровольці-резервісти). Висадження відбулося на південному березі острова з боку контрольованого ЗС РФ Бєлогрудово. Зараз ця група займає південь і південно-східну частину острова, ведучи розвідку до озера Закитне на східному краю.
Поняття не маю, чи це правда, і не знаю, з чого б ЗС РФ розгорнути на ворожому підчерев’ї кілька зі своїх небагатьох, що залишилися, ударних підрозділів і, таким чином, ізолювати їх на цій ділянці елітної нерухомості. Але це може свідчити про те, що Путін і/або Суровікін шукають способи зменшити тиск українських сил на свої позиції у нижній течії Дніпра.
Як завжди, коли справа доходить до цієї ділянки лінії фронту, нам не залишається нічого іншого, як почекати і подивитися, що з цього вийде.
ПерекладНВ
