Жінки в усьому світі за останні десять років стали злішими. Про це свідчить щорічне опитування американського інституту громадської думки Gallup.
ВВС спробувала розібратись у причинах.
Два роки тому Таша Рене стояла на кухні, як раптом з глибини її легенів вирвався глибокий, темний, порожній крик. Це було дивно й неочікувано.
“Я завжди легко спалахувала”, – каже вона. Але ця емоція відрізнялась від тих, що були раніше.
Був розпал пандемії, і Таша дуже втомилась. 20 хвилин до того вона ходила по будинку і перераховувала вголос все, що її злило.
Але виплеснувши негатив, відчула фізичне полегшення.
Відтоді Тахша, гіпнотерапевт і лайф-коуч, збирає жінок з усього світу в зумі, щоб обговорити причини гніву, а потім викричати його.
BBC проаналізувала дані опитування Gallup і дійшла висновку, що останні десять років жінки дедалі гірше контролюють почуття злості й роздратування.
У щорічному опитуванні беруть участь понад 120 тисяч людей з більш ніж 150 країн. Їх, з-поміж іншого, запитували про емоційний стан впродовж дня.
Коли йдеться, зокрема, про негативні почуття – гнів, смуток, стрес й занепокоєння – жінки постійно кажуть, що відчувають їх частіше, ніж чоловіки.
Аналіз BBC показав, що з 2012 року жінки частіше, ніж чоловіки, скаржаться на смуток й занепокоєння.
Однак, коли доходить до гніву й стресу, розрив з чоловіками значно збільшується. У 2012 році обидві статі повідомляли про гнів і стрес на однаковому рівні. Але за дев’ять років жінки стали дратівливішими на шість відсоткових пунктів та більш схильними до стресу. І особливо це стало помітно під час пандемії.
Сару Хармон, терапевта з США, це не дивує. На початку 2021 року вона зібрала групу своїх пацієнток серед поля й змусила їх кричати.
“Я мама двох маленьких дітей, яка працювала вдома. Це було непросто. Напруга накопичувалась і поступово переростала у хвилю люті”, — каже вона.
За рік вона знову вийшла в поле, щоб вилити накопичений негатив. “Цей крик став вірусним”, – каже вона. Про нього написав журналіст з батьківського чату, і на мене посипались дзвінки репортерів з усього світу.
Сара вважає, що вловила емоції жінок. Це, зокрема, сильне розчарування від того, що тягар пандемії непропорційно ліг на їхні плечі.
Опитування Інституту фіскальних досліджень 2020 року серед майже 5 тисяч батьків, що перебувають у гетеросексуальних стосунках в Англії, показало, що під час карантину матері взяли на себе більше домашніх обов’язків, ніж батьки. Через це вони скоротили свій робочий день. Так було навіть у тих, що були головними годувальницями в родині.
У деяких країнах різниця серед жінок і чоловіків, які кажуть, що відчувають гнів, значно вища, ніж у середньому по світу.
У Камбоджі розрив становив 17 відсоткових пунктів у 2021 році, а в Індії й Пакистані – 12.
Психіатр доктор Лакшмі Віджаякумар вважає, що це, з-поміж іншого, є результатом прогресу: все більше жінок у цих країнах здобувають освіту, роботу і стають економічно незалежними.
“Дисонанс між патріархальною системою вдома та емансипацією поза домом викликає роздратування”.
Щоп’ятниці ввечері в Індії можна побачити цю динаміку в дії.
“Чоловіки відпочивають, йдуть у кафе, курять. А жінки поспішають на автобус чи електричку та думають, що приготувати на вечерю”.
Раніше, за її словами, вважалось недоречним, коли жінки говорили про своє роздратування, але ситуація змінюється. “З’явилося більше можливостей висловлювати свої емоції, тому й гніву побільшало”.
Також далася взнаки пандемія.
Прогнозують, що цього року кількість працюючих жінок у 169 країнах буде нижчою за рівень 2019 року.
“Наш ринок праці розділений за ознакою статі”, — каже письменниця-феміністка з США Сорая Чемалі, яка написала про гнів у своїй книзі “Лють їй пасує”.
Вигорання, пов’язане з пандемією, здебільшого фіксують в галузях, де домінують жінки, наприклад, у сфері догляду.
“Це псевдоматеринська робота, яка погано оплачується. Такі робітниці мають високий рівень придушеної злості. Багато в чому це пов’язано з тим, що від них очікують невтомної роботи без будь-яких законних обмежень. Подібна динаміка часто спостерігається в гетеросексуальному шлюбі”, — каже письменниця.
У США багато написано про тягар пандемії, що ліг на жінок, але результати опитування Gallup World Poll не показали, що жінки там страждають від гніву більше, ніж чоловіки.
“Жінки в США дуже соромлять проявляти гнів”, — пояснює Сорая Чемалі.
Важливим фактором є те, що американські жінки кажуть про вищий рівень стресу та смутку, ніж чоловіки.
Така ж картина і в інших країнах. У Бразилії, Уругваї, Перу, на Кіпрі та в Греції значно більше жінок, ніж чоловіків, заявили про стресовий стан. У Бразилії майже шість з десяти жінок кажуть, що більшу частину дня страждають від стресу, тоді як серед чоловіків цей показник складає чотири з десяти.
Однак Тахша Рене вважає, що багато жінок у США та інших країнах тепер досягли такого стану, коли можуть сказати: “Досить!”
“У певному сенсі це сприяє змінам. І вони використовують для цього свій гнів”, – каже вона.
“Лють і гнів потрібні, – погоджується Джинетт Аскона з “ООН-жінки”. – Іноді, щоб привести себе в тонус та змусити людей звернути на вас увагу і вислухати”.
