У відповідь на «подарунок» українців до дня народження Путіна — вибух на мосту Тамань-Крим — російські ракети сьогодні почали падати на центр Києва, на Харків, Львів, Дніпро, Хмельницький. Зрозуміло, що це помста. І хтось може сказати — не треба було злити Путіна, і центр Києва був би в безпеці. Але ці слова — брехня та капітуляція перед агресором, – вважає Андрій Зубов, російський історик і політолог, доктор історичних наук.
Путіну не треба було розв’язувати війну — і тоді й українські міста, і десятки тисяч громадян, убитих до сьогодні, були б живі. Причина трагедії — Путін і його оточення, що погодилося на агресію, і та більшість народу Росії, яка схвалила її і «вболівала» за її успіх.
Нам було відомо, що Путін і без вибуху на мосту через Керченську протоку намітив повне знищення енергоструктури України до зими, щоб, вморивши голодом і холодом, поставити народ України навколішки.
Можливо, «подарунок» наблизив на кілька днів здійснення цього диявольського плану, але не більше.
Світова спільнота, яка оголосила себе союзником України та допомагає їй зброєю та грошима, нині поставлена перед новим фактом — боротьби за виживання всієї України.
Путін уже вкотре розігрує свій улюблений сценарій — розорити вщент країну, спричинити потік біженців із розореної країни до благополучної Європи, поширити за допомогою продажних політиків і ЗМІ невдоволення біженцями в країнах Європи, тим самим посилити радикальні націоналістичні сили в цих країнах, які приведуть до влади союзників Путіна.
Заморожування самої Європи, позбавленої російського газу і нафти, ще більше послужить цьому завданню. І так буде досягнуто перемоги порівняно слабкої путінської Росії над потужним блоком демократичних держав. Перемоги саме з використанням інструменту демократії. Одночасно спалена російськими ракетами та бомбами країна стане легкою здобиччю Путіна. Так було у 2015−16 роках у Сирії. Саме так відбувається зараз в Україні.
Демократична «Рамштайнська» антипутінська коаліція має тепер ухвалити дуже важливе і дуже відповідальне рішення, поєднане не тільки і не стільки із загибеллю чи збереженням України, скільки із власним збереженням чи загибеллю. Дзвінки в Італії, Угорщині, Швеції, Чехії свідчать, що часу залишилося дуже мало. Найбільше — тижні.
Якщо путінський режим збережеться в Росії — він знищить Європу, розвалить НАТО, навіть не вдаючись до ядерної зброї. Але відсіч путінському режиму означає симетричну відповідь на його агресію, здатність України відповісти у тому ж форматі, в якому сьогодні удару завдала Росія. Чи наважиться Захід надати Україні відповідну зброю, чи сам завдати удару по життєво важливих об’єктах на території Росії з ризиком викликати ядерну війну — це відкрите питання.
Але очевидно, що війна, розв’язана Путіним, вступила в нову фазу, і не помічати це було б верхом короткозорості. Катастрофа наблизилася до нас усіх упритул. І від рішення Демократичної коаліції «Рамштайнської спільноти» залежить — чи це буде катастрофа для бандитського путінського режиму в Росії, чи катастрофа, яка зруйнує все демократичне людство.