Повістки військовозобов’язаним жителям Бурятії почали видавати ввечері 21 вересня: вранці того ж дня Володимир Путін оголосив про початок “часткової мобілізації”. На повістках було вказано час, у який жителям республіки необхідно з’явитися до військкомату, – з 6 до 9 ранку наступного дня, говорив глава Бурятії Олексій Циденов. Мобілізованих уночі забирали з квартир і відвозили до військкоматів. Видання “Люди Байкала” розповідає, як мобілізовані відправлялися з ліжок на військову підготовку перед війною в Україні.
Ніч із 21 на 22 вересня в бурятських пабліках уже назвали “судною”. З вечора чиновники з учителями заповнювали повістки про мобілізацію, а потім почали розносити їх по домівках. “Нам віддали усний наказ піднімати мобілізованих із ліжок, саджати їх у машини й одразу привозити до військкомату, – каже співробітниця однієї з районних адміністрацій Бурятії. – Звідти вже всіх відправили в Улан-Уде”.
На вулиці Шум’яцького літня жінка у вовняній хустці тримає в руках пластиковий пакет, у якому лежить п’ять блоків цигарок “Петр I”. Вона чекає, коли на призовний пункт привезуть її зятя. Сьогодні вночі 35-річному жителю Баргузинського району вручили повістку. Найближчим часом його мають привезти в Улан-Уде.
“У мене три сини вже там, – тихо каже жінка. – Зараз зятя заберуть. І всі хочуть воювати, всі. Мужики – вони якісь ненормальні”. У жінки дзвонить телефон, вона відповідає спочатку спокійно, а потім зривається на крик: “Паша, під’їжджаєте? Так, сигарети принесла. Ти там усім кажи, що в тебе четверо дітей, чуєш? Усім говори! Може, відпустять”.
Автобуси з мобілізованими прибувають в Улан-Уде зранку. Чоловіків везуть у збірний пункт Військового комісаріату республіки Бурятія на вулиці Шум’яцького. Це обгороджена парканом велика територія, до якої впритул примикає житлова багатоповерхівка. За десять хвилин ходьби – Лукодром, де відбуваються панахиди за загиблими військовими в Україні.
Першими до призовного пункту привозять жителів Тункінського району. За словами чиновника місцевої адміністрації, сьогодні вночі в районі забрали 130 осіб. Там живе 20700 осіб. Якщо у всій Бурятії – близько 980 тисяч осіб, мобілізовано може бути 6-7 тисяч.
Серед уже мобілізованих – директор загальноосвітньої школи села Кирен. Ніякого невдоволення або небажання воювати ні в кого не виникло. “Усі знали, що буде мобілізація, і були внутрішньо готові, що за ними прийдуть”, – каже чиновник районної адміністрації і просить не називати його прізвище.
Тункінців привозять на призовний пункт на двох білих “фордах” і двох жовтих шкільних автобусах – ПАЗиках. Перед воротами призовного пункту транспорт зупиняється. Мобілізовані – майже всі в камуфляжних костюмах – виходять на перекур. У багатьох у руках сумки чи рюкзаки, їх готували дружини та матері.
“Мені 45 років, я служив тисячу років тому, ні в які гарячі точки не їздив, – зітхає огрядний неголений чоловік. – Ну гаразд, постріляємо”. Тункінці докурюють, сідають в автобуси, їх завозять на територію військкомату. Один із них, поки чекає на інших, трясе в салоні кулаком і співає “и снова седая ночь, и только ей доверяю я”.
Через десять хвилин приїжджають мобілізовані з Єравнинського району. Потім з’являються автобуси із Заіграївського, Курумканського, Баргузинського районів. Єравнинець Сергій виходить зі шкільного автобуса з пляшкою пива “жигулівське”. Він у картатій сорочці та дутому жилеті. Стоїть, похитуючись. Посміхається групі курумканців, вони встали в коло і п’ють горілку – прямо з горла пляшки. “Знімай мене, можна, – махає Сергій рукою. – Я думаю, що наша країна або Бурятія задавить цю Китай. Ой, або Україну”.
Сергію – 49 років. Він служив, але “дуже давно”. У єравнинця дружина і двоє доньок, молодша пішла в перший клас. “Вона мене питає, куди я поїхав, – голосно пояснює Сергій. – А я кажу: на вахту. От вахта, блядь, дивна, так?”.
Сергій каже, що не боїться смерті. “Хоча з дружиною я попрощався, і з доньками теж”, – додає він, і на його очах з’являються сльози. “Ну, все, я поїхав на фронт”, – прощається він і голосно гикає.
Мобілізованих жителів Бурятії відправлять до Чити або Благовєщенська. Там вони пройдуть військову підготовку. Після цього – Україна.
