Генеральний директор компанії Baykar Makina Халук Байрактар хоче у майбутньому робити на заводі в Україні безпілотні винищувачі Bayraktar Kizilelma.
Про це він розповів в інтерв’ю фонду Повернись живим.
— Найперше хочу подякувати, що знайшли час зустрітися, поговорити про майбутнє і про вже реалізовані проєкти. А також хочу подякувати за вашу багаторічну підтримку (України) у цій війні.
Переходячи до питань: вашій компанії вже майже 40 років. Ви починали як виробник комплектуючих для автомобілів, але перейшли до безпілотників. Що передувало такому переходу? Чому ви змінили спеціалізацію і перейшли до ударних безпілотників?
— Також дякуємо, що завітали до нас. Ми, компанія Baykar, у захваті від того, що ви робите в Україні, від вашої успішної роботи. А щодо компанії Baykar, то вона була створена як компанія з виробництва автомобільних запчастин. Це була невелика інженерна компанія, яку заснував Оздемір Байрактар, мій батько. Він був інженером-механіком, але водночас був пілотом-любителем. Батько літав на одномоторних літаках, і в дитинстві ми з моєю родиною всі разом будували моделі літаків та пілотували їх.
Батько був інженером-ентузіастом, і його дуже цікавили польоти, аерокосмічна інженерія, проєкти нових літаків. Коли друге покоління, я та мій брат Сельчук, досягли віку, щоб працювати у компанії Baykar, то Сельчук у той час навчався у Сполучених Штатах, і я також був у США. І ми всі разом хотіли зробити щось нове в Туреччині. А в Туреччині, якщо ви дивитесь на аерокосмічну галузь, той час був періодом, коли була заснована Турецька республіка, були деякі заходи щодо будівництва наших власних літаків, але потім усе припинилося. Тож ми всією сім’єю подумали, що нам слід змінити гру, перезапустити її і зробити щось не те, що вже робить світ, а робити інноваційні речі у повітряному просторі, які повернуть нашу країну знову у конкурентну гру.
Сельчук має дуже хорошу технічну освіту, він має дипломи найкращих університетів США. Мій батько хотів, щоб ми не жили в США і не працювали там, а повернулися й працювали на власну країну. Тож ми всі разом почали працювати та розробляти безпілотні літальні апарати, повністю за власні кошти.
Ми провели у цій сфері сім років. Почали з малих дронів, які запускаються з руки. Коли ми починали Baykar, то були дуже маленькі — нас було близько 5-6 чоловік. Це був 2002 рік. Зрештою, після багатьох років досліджень ми досягли успіху у розробці Bayraktar Mini UAV. Нам вдалося поставити ці малі системи БПЛА турецьким військовим у 2007 році. Це був тривалий час досліджень, у яких ми зосередилися на системах контролю польоту та на системах керування з боку програмного забезпечення і електроніки. Ми багато зосереджувалися і багато працювали над цим. Для Baykar БПЛА представляють виклик для Туреччини та подібних країн. Це про те що ми можемо повернутися до цієї гонки, коли всі вже в кінці, у фінальній точці, і ми можемо конкурувати зі світом.
Крім того, якщо ви подивитеся на ці технології, то побачите багато обмежень. Ви не можете купити їх просто так. Вони дуже обмежені правилами. Ці технології не продають. Навіть маючи свої гроші ви не можете їх отримати. Тож ми хотіли, щоб Туреччина була самодостатньою, незалежною, й хотіли дати своїй країні найсучасніші технології у цьому плані. І це стосується не тільки Туреччини, а й держав, з якими у нас є братерські та добрі стосунки. Інакше, навіть якщо у вас є кошти, ви все одно не матимете доступу до технологій БПЛА. Це було нашим викликом і головною мотивацією.
20 років тому ми знали, що це буде нова іскра в Туреччині. І це видно у наших виступах і навіть у наших наукових публікаціях. Продемонструвати технологію дуже високого класу, таку, якою всі пишаються та вірять у неї, вірять, що вони також можуть зробити щось нове для своєї країни — це свого роду іскра для країни. Ось, чому ми взялися за це, чому ми почали працювати над цим, а потім повністю переключили нашу увагу з нашого автомобільного бізнесу на технології БПЛА.
— Ваша компанія одна з перших в Туреччині, яка вийшла на світові ринки. Зі скількома країнами ви працюєте і продаєте свою продукцію?
— Насправді, щойно ми розробили наші продукти, як тільки ми передали їх кінцевим користувачам, то продукт став кращим завдяки відгукам. Кінцеві користувачі використовують безпілотники, і вони стають надійнішими. Користувачі підказують що ще треба розробляти. Таким чином ми, Baykar, усі продовжували працювати в полі, з військовими, пліч-о-пліч. Ми не сиділи в офісах чи на заводі. Ми просто працювали в полі з ними разом протягом років. Туреччина зіткнулася з дуже жорстоким тероризмом. Протягом останніх 40 років кожен день гинули наші солдати. Це для нас була дуже велика проблема. Тож ми працювали з нашими солдатами пліч-о-пліч: наші продукти виявилися дуже хорошими, і ми покращили їх завдяки відгукам. І як тільки продукт зарекомендував себе у роботі, тоді почав з’являтися іноземний інтерес.
Наш перший експортний клієнт… Ми почали з міні-БПЛА і перейшли до масштабу Bayraktar TB2, а потім перейшли до більш високого стратегічного рівня, й ось тепер ми створюємо безпілотний винищувач. Отже, як тільки ви доведете ефективність своїх продуктів клієнту — з’явиться іноземний інтерес. Тому що світ має велику потребу у таких платформах. Такі платформи, які дають вам ефект примноження сили, які можуть працювати багато годин, є витривалими, не наражають ваших солдатів на ризик, і ви можете виконувати з ними багато різноманітних місій. Тож нашим першим експортним клієнтом став Катар. Ми експортували свій міні-БПЛА, це навіть не Bayraktar TB2. У 2012 році ми експортували наш міні-БПЛА до Катару. А потім, вже у 2015 році, був готовий до експлуатації Bayraktar TB2. І після цього нашим першим клієнтом, який купував Bayraktar TB2, також був Катар, а потім вже, власне, Україна.
Тож, як тільки ці продукти зарекомендували себе, вони знайшли своє місце на експортному ринку. І зараз, знаєте, нашими першими клієнтами були Катар і Україна. До речі, Україна тут особливо цікава. Жодна інша країна, окрім Туреччини, ніколи не погоджувалася на співпрацю з Україною у сфері ударних БПЛА. Лише Туреччина погодилася працювати над цією технологією. Крім того, Bayraktar TB2 став одним із головних елементів, що пов’язав між собою Україну і Туреччину. Він робить нашу співпрацю в аерокосмічній та оборонній сфері тіснішою, більш компліментарною. Набагато більше проєктів супроводжуються діями. Тож вам потрібна одна історія успіху, щоб послідували інші. Bayraktar TB2 був такою історією у відносинах між Туреччиною та Україною. Ми створили багато різних проєктів, багато двосторонніх міжнародних угод між Україною та Туреччиною було підписано, і це насправді дуже плідна співпраця між нашими країнами.
— Як виникла ідея створити Bayraktar таким, який він є, і скільки часу пройшло від ідеї до першого польоту та безпосередньої реалізації?
— Bayraktar означає «людина, яка несе прапор». Наше прізвище це означає. Тож ми застосовуємо назву Bayraktar до всіх продуктів, які виготовляємо. З огляду на те, що вони несуть прапор, вони мають місію та бачення для країни, а також для дружніх країн. І, як я вже сказав, щойно ми почали, ми зосередилися на найбільш цінних предметах у галузі БПЛА — системах керування польотом. Це і програмне забезпечення, і електроніка. Ми зосередилися з нашою командою на цих основних критичних елементах, тому що не тільки платформу, але й дуже дрібні деталі цих платформ вам не продадуть, й неважливо, це озброєний чи неозброєний БПЛА.
Є обмеження. Отже, якщо вам потрібно побудувати дуже успішний БПЛА — до речі, це справді унікальна галузь, яка нещодавно почала розвиватися, — то це не схоже на автомобільну промисловість, де все вирішено, де ви можете купити підсистеми та деталі, зібрати їх і змусити щось працювати. У цій галузі вам справді потрібно розробляти підсистеми індивідуально, оптимізувати їх. БПЛА повинен бути надійним. Кінцевий користувач має відчувати, що він надійний, і це має бути статистично дуже надійна платформа, щоб вона була ефективною в цій галузі. Отже, кожна підсистема Bayraktar TB2 — усі основні критичні підсистеми — розробляються та створюються власними силами.
— Скільки зараз літаків в середньому випускає завод?
— Коли ми починали, то робили лише один Bayraktar TB2 на місяць. Таким був потенціал нашої компанії.
Це означає, що кожні півтора дні з цього заводу ви отримуєте новий Bayraktar TB2, що є хорошим темпом. Це — темп, до якого ми дійшли цього року. А наступного року буде навіть більше. Тож ми хочемо будувати їх у значно більших кількостях, тому ми робимо необхідні інвестиції в цьому відношенні зараз.
— У вас працює близько 2,5 тисяч людей на підприємстві. Скільки з них безпосередньо займаються розробкою як конструктори?
— Зараз Baykar — це компанія, де працюють молоді та динамічні інженери і техніки.
І зараз Baykar налічує загалом 2 500 співробітників. Половина цього числа — це інженери та пілоти. Друга половина — техніки. Тож ми можемо сказати, що у процесі розробки систем у задіяно понад 1000 людей.
— Сучасна модель комплексу доволі добре себе показала, в першу чергу, у війні в Україні. Чи отримуєте ви фідбек і чи відбувається зміна комплексу за результатами застосування в Україні?
— Bayraktar TB2 у використанні вже сім років. Його використовували в багатьох різних середовищах.
Тому ми бачили багато різних середовищ, різних операційних зон. І в цьому відношенні є схожість в кожній технології — як у мобільних телефонах, де у вас є оновлення програмного забезпечення, оновлення апаратного забезпечення. Він постійно оновлюється в залежності від динаміки середовища.
Ми випустили сотні оновлень програмного забезпечення, сотні оновлень обладнання. Щоб підтримувати флот живим і надійним, його потрібно постійно оновлювати та розвивати. І все ще триває. Звичайно, зараз в Україні війна дуже складна. Це дуже великий масштаб, у нього своя динаміка, і з цього випливає багато речей — і, звичайно, є зворотній зв’язок. Ми, Baykar, навчали українських військових до війни, тому вони повністю керують системами, і ми, Baykar, надаємо їм технічну підтримку. Тому є багато різних оновлень. Це для того, щоб підтримувати роботу системи та операційну спроможність.
— Як в цілому російсько-українська війна вплине у майбутньому на розвиток світових ударних безпілотників?
— Bayraktar TB2, а насправді ще до нього, ці типи безпілотних систем не використовувалися багато у конвенційних типах бойових зіткнень. Починаючи з операції в Сирії, а потім операції в Нагірному Карабасі в Азербайджані, цей тип системи виявився цінним не тільки в умовах асиметричних бойових дій, але й у звичайних типах бойових дій. Тому що це дає вам 24-годинну ситуаційну обізнаність, не ризикуючи людськими життями, для проведення точних ударів. Це допомагає іншим військовим ресурсам бути більш ефективними. Тож у цьому відношенні безпілотні системи, особливо під час війни в Україні, довели, що кожна країна повинна мати на своєму розпорядженні такі можливості. Це дає вам чітке зображення поля бою та дуже різні можливості, які можуть помножити ефективність засобів. Війна в Україні довела, що такі засоби необхідні на місцях, і ми можемо це стверджувати.
— Окрім TB2, що ще ваша компанія могла б запропонувати Україні? Чи ведуться зараз якісь нові розробки, про які можна говорити?
— Bayraktar TB2 та Bayraktar Akıncı знаходяться у серійному виробництві. Ми передали Bayraktar Akıncı — понад 9 одиниць — турецьким військовим. Ми підписали експортні контракти на нього з різними країнами. На Bayraktar TB2 у нас є експортні контракти з 22 різними країнами. [Тарас Чмут на відео каже «22», вказуючи на модель TB2 на столі, потім «4» і показує на Akıncı. Халук Байрактар підтверджує цю цифру. — Ред.] Зараз ми працюємо над проєктом безпілотного винищувача, який є дуже новим, і ми повністю його фінансуємо. Це, фактично, буде новий рівень на арені безпілотних систем.
У проєкті Akıncı та безпілотного винищувача ми дуже тісно співпрацюємо з Україною. Україна є однією з небагатьох країн, які мають технології для двигунів, тому у вас є дуже хороші та ефективні двигуни, а наша тісна координація та співпраця також допомагає українським двигунам зайняти своє місце на ринку БПЛА.
Безпілотні винищувачі також будуть оснащені двома типами українських двигунів. Це — наші основні платформи, над якими ми працюємо, але, звісно, на платформах меншого масштабу у нас є деякі продукти. У нас є міні-БПЛА. У нас є платформа з вертикальним зльотом. У нашому асортименті також є інші типи продуктів, і ми хочемо, щоб вони працювали в координації з цими основними платформами. Тож ми також будуємо платформи меншого масштабу у Baykar, працюючи разом із цими основними платформами.
— Які саме платформи зараз найбільш затребувані? Рівня TB2? Рівня Akıncı? Чи можливо якісь інші?
— Зараз, оскільки Bayraktar TB2 і Bayraktar Akıncı виробляються серійно, у нас є попит на обидва. Тому наша компанія має значну кількість замовлень.
Оскільки ці системи доводять свою ефективність на практиці, то все більше країн зацікавлені в них і, зокрема, у системі Bayraktar TB2, де співвідношення продуктивності до вартості вище. Це — система, де ви не платите стільки, скільки потрібно заплатити за винищувач. Натомість ви можете отримати цілу систему; ви можете створити флот, за допомогою якого ви зможете контролювати кордони вашої країни. Ви можете мати 24/7 стеження за ситуацією у вашій країні за набагато нижчою ціною, ніж ви б заплатили за винищувач. І навіть, якщо у вас є винищувачі, ці БПЛА допомагають їм бути ефективнішими. Тож у цьому сенсі це привабливий продукт, а також він надійний, він може літати в умовах перешкод, може літати за будь-яких погодних умов, він має високоякісну мережеву систему на землі, він дуже гнучкий. Він добре злагоджений з антенами та мережевою структурою на землі, тому став привабливим продуктом серед БПЛА.
— Минулого року Україна і Туреччина підписали меморандум про розгортання спільного виробництва Bayraktar і створення заводу в Україні. Враховуючи нинішню безпекову ситуацію, чи продовжуються переговори? Чи не змінилися плани із будівництва заводу?
— Ми бачимо Україну своїм стратегічним партнером. У нас є довгострокові плани щодо проєктів із Україною, і у нас було багато проєктів насправді. Baykar розпочав будівництво фабрики в Україні, дослідницького центру та центру передового виробництва, де ми хочемо виробляти всі системи. Не лише фюзеляж, але й електроніку, програмне забезпечення — усе, що ми робимо тут. У нас було таке бачення. У зв’язку з цим наші інвестиційні плани просуваються прямо зараз. Для цих угод ми перебуваємо на етапі планування проєкту. Незабаром ми також хочемо розпочати реальні інвестиції. У нас вже є структура — компанія в Україні. У нас вже є технічна інженерна команда, яка працює на підтримку України. Але зараз ми хочемо зробити Україну виробничою базою. Це один із наших ідеалів.
Отже, оскільки дві платформи використовують українські двигуни, Україна стане місцем, де ви робите двигуни, платформи та інші підсистеми в одній країні. Ми вважаємо, що це буде дуже стратегічне досягнення, яке принесе користь не лише Україні, а й Туреччині. Це також виведе наші відносини на набагато вищий рівень.
— Останнє питання. Чому ви все ж вирішили підтримувати Україну? Чому саме Україну?
— Вже більше п’яти років ми працюємо разом із нашими українськими друзями. Ми загалом багато чого побудували, щоб зробити наші країни ближчими. Я особисто вважаю, що відносини між Туреччиною та Україною є взаємодоповнюваними, взаємовигідними. Ми сусіди, між нами Чорне море. Ми дуже близькі сусіди. Немає можливих негативів, тому я завжди вірю, що ці стратегічні відносини принесуть користь нам обом. І роки зусиль, які ми доклали до створення цих речей, створили багато дружби. Ми зустрічались разом із багатьма різними українськими органами влади. Загалом ми зробили багато планів щодо нашого бачення на майбутнє.
І крім усього, крім цих речей, Україна стикається з цією агресією, і ця агресія абсолютно безпідставна, безглузда. Ніхто не знає, чому, яка мета стоїть. Тому ми відчуваємо гуманітарну відповідальність перед страждаючими людьми, перед мирними жителями. Усі ці речі разом дають нам відповідальність підтримувати вас і робити для вас усе можливе.
— Дякую вам! Дякую за розмову і дякую за підтримку, яку ви і ваша країна надаєте Україні у цій війні.
— Дякую ще раз, Тарасе! Я би також хотів подякувати тобі за зусилля, які ти зі всією командою докладаєш для своєї країни. Це дуже цінно, і я хотів би сказати вам, що всі наші молитви та підтримка — з Україною. Ми хочемо, щоб ця війна закінчилася, а Україна продовжила прогрес під власним суверенітетом і рухалася вперед мирним шляхом. Дякую.
