Майже половина у доходах українського бюджету за липень – грантова допомога від міжнародних партнерів. Такі дані оприлюднило міністерство фінансів.
Здається, як і у випадку зі зброєю, Україна нарешті почала отримувати те, що просила.
Але чи дійсно це вирішує проблеми бюджету, в якому через війну видатки на оборону стрімко зросли, а доходи так само стрімко скоротилися?
Схоже, що проблем ставатиме тільки більше, вважає ВВС.
Скільки треба і що хто дає?
Якщо у березні-квітні оперативної інформації, як урядові вдається фінансувати державні потреби під час війни, майже не було, то травень відзначився заявами президента та прем’єра, що кожного місяця країні потрібно не менше 5 млрд доларів, аби покривати дефіцит.
Червень пройшов у намаганнях НБУ пояснити, що фінансувати бюджет за рахунок емісії означає пришвидшення інфляції та девальвації.
Саме Нацбанк став головним покупцем ОВДП, коштом яких уряд фінансував бюджетні видатки.
А у липні уряд доручив мінфіну звернутися до кредиторів із пропозицією відтермінувати повернення боргів на два роки. Хоча раніше міністр фінансів заявляв, що попри війну, Україна розраховуватиметься зі своїм боргами вчасно.
І от у серпні з оперативних даних казначейства стало відомо, що із майже 170 млрд доларів бюджетних доходів у липні 80,4 млрд (трохи менше половини) склали гранти від міжнародних партнерів.
Загалом, за даними міністерства фінансів, від початку російської агресії із зовнішніх джерел Україна отримала майже 212 млрд грн (для порівняння: від військових ОВДП залучили 344.5 млрд грн, із яких НБУ придбав на 255 млрд грн).
Головними фінансовими донорами є США та ЄС, МВФ, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, а також уряди Канади, Японії, французькі та німецькі кредитні установи.
Від початку року Україна вже отримала 12,7 млрд доларів грантової та кредитної міжнародної допомоги. А нині, за словами міністра фінансів, тривають переговори щодо отримання ще 14 млрд доларів. Тобто до кінця року країна розраховує отримати від партнерів до 27 млрд доларів.
Але не все так просто.
Воювати – тільки самим
Практично від самого початку російської агресії західні партнери вирішили надавати Україні збройну допомогу, але не брати участь у самих бойових діях. Схожим чином виглядає і ситуація з фінансовою допомогою.
Як повідомив міністр Сергій Марченко, умовою фінансової допомоги партнерів є те, що ці гроші не будуть використані на військові потреби. А це зараз є найбільшою статтею видатків українського бюджету.
І фінансувати її можна лише коштом внутрішніх ресурсів – податків і мит, доходи від яких суттєво зменшилися.
“Грантові і кредитні кошти західних партнерів ми не можемо використовувати на військові потреби. Видатки на війну виросли майже в десять разів, а обсяг податків, які ми збираємо, скоротився в рази, – заявив міністр фінансів УНІАН. – Маємо можливість фінансувати армію лише за рахунок зібраних податків, а також внутрішніх запозичень, у тому числі за допомогою викупу облігацій уряду НБУ”.
Марченко уточнив, що на фінансування армії нині щомісяця потрібно близько 130 млрд грн, а українська економіка – тепер, коли надходження дещо зросли – дає від податків та збрів лише 90 млрд грн. Тож при неможливості використання закордонних кредитів та грантів на оборону, її треба фінансувати через ті ж таки внутрішні запозичення.
Не за графіком
Друга головна стаття бюджетних видатків нині – це соціальні виплати, які зросли в рази через війну.
Крім традиційних отримувачів соцвиплат – пенсіонерів та незахищених верств населення, тепер на ці виплати розраховують мільйони внутрішніх переселенців, і ті, хто через війну втратили роботу та житло. Досить часто це одні й ті самі люди, за даними Міжнародної організації міграції, близько 60% переселенців втратили роботу і не мають доходів там, де живуть зараз.
Ці видатки якраз можна і треба фінансувати коштами, що надходять з-за кордону від партнерів.
Але проблема полягає в тому, що соціальні видатки потребують ритмічних виплат, а міжнародна допомога поки що надходить не дуже ритмічно і є недостатньою, зауважує Ярослав Железняк, заступник голови парламентського фінансового комітету.
“Ця допомога надходить повільно, з різною періодичністю, від різних донорів, в різних обсягах, під різні умови та цілі… а платити зарплати та пенсії з бюджету треба за графіком”, – написав він у телеграмі.
Наскільки серйозною є ця проблема показує, наприклад, історія із фінансовою допомогою одного з найбільших українських донорів та партнерів – ЄС.
Ще у травні Євросоюз зобовʼязався допомогти Києву на 9 млрд євро. Проте поки що Україна отримала лише близько 1 млрд євро, оскільки Брюссель і уряди країн ЄС не дійшли згоди щодо механізму фінансування. За словами Сергія Марченка, решту суми в Києві очікують десь у вересні.
Як зауважують у Центрі економічної стратегії, отримання дедалі більшої міжнародної допомоги, “з одного боку, надає Україні простір для маневру та можливість фінансувати свої видатки без додаткової емісії грошей”.
Водночас як наголошують експерти ЦЕС у липневому дослідженні, “залежність від Заходу — і воєнна, і фінансова — стрімко зростає, і її синхронізація з необхідними внутрішніми заходами, у тому числі воєнного характеру, ставатиме дедалі складнішою”.
Однак, припускають у ЦЕС, як і в багато чому іншому під час війни, “у цьому випадку Україна не має хороших опцій, і ми потребуватимемо все більших обсягів допомоги”.
Про те, що міжнародна фінансова допомога, якою вона не була б, не вирішує усіх проблем, говорить і те, що уряд і надалі активно шукає можливості поповнити бюджет при падінні економіки.
Незабаром у парламенті може з’явитися законопроєкт про додатковий збір з купівлі валюти імпортерами.
У такий спосіб уряд хоче не лише отримати додаткові доходи до бюджету, але й стримати попит на імпорт і валюту. Проте оглядачі вже зазначають, що це також означатиме й зростання вартості імпортних товарів, починаючи з пального, що не зможе не відбитися й на цінах на інші товари.
У Нацбанку радять уряду підвищити ставки за гривневими ОВДП до такого рівня, який зробить їх більш привабливими для інвесторів і дозволить отримати додаткові кошти в бюджет. У мінфіні на це відповідають, що нині уряд не збирає стільки податків, щоб розплачуватися за короткостроковими паперами із підвищеними ставками.
І ці суперечки – лише верхівка айсберга фінансових проблем, хорошого виходу із яких, як виглядає, просто не існує, а вибір доводиться робити між поганим і гіршим.