Український журналіст та колумніст DW Сергій Руденко написав книгу про президента України Володимира Зеленського. У Німеччині книга вийшла у видавництві Hanser під назвою “Selenskyj. Eine politische Biografie. Der Kriegspräsident” (Зеленський. Політична біографія. Президент воєнного часу) та з’явилася у продажу 25 липня. Книга буде видана 22 мовами, у тому числі українською. У чому особливість цієї книги, в якому ракурсі представлений президент Володимир Зеленський і про що хотів розповісти її автор? Ці запитання DW поставила Сергієві Руденку.
DW: Ви написали книгу про Володимира Зеленського ще до війни, але потім ви її доповнили. Яку основну думку цієї книги ви хотіли б донести читачеві?
Сергій Руденко: Моя книга – це розповідь про політика Зеленського. Коли я писав книгу, він був політиком-початківцем, відповідно я дуже багато уваги в цій книзі приділив тому, як розвивалася політична біографія Володимира Зеленського. Оскільки ця книга була написана за рік до війни, то, звичайно ж, у ній багато розказано про внутрішню політику України, про те, як Зеленський прийшов до влади, що передувало цьому, які конкуренти в нього були, якими були його перші кроки, перші помилки.
З початком війни я подивився на Зеленського з іншого боку – як на лідера українського народу під час цієї жахливої війни Росії проти України. І, звичайно, це певним чином змінило ракурс. Ця книга про еволюцію коміка Зеленського до політика, політика – до президента, а президента – до лідера української нації. Той, хто прочитає цю книгу, зрозуміє, що Зеленський – це не той, хто стоїть на постаменті, це не пам’ятник, це жива людина – зі своїми помилками. Але це людина, яка з волі народу стала на чолі української держави у цей непростий час.
Коли був той самий момент, який перетворив Зеленського-коміка на Зеленського-кризового менеджера?
Я думаю, що ми побачили справжнього Зеленського саме 24 лютого 2022 року. Це був страшний день для України. У цей момент Зеленський відіграв дуже велику роль, сказавши українцям: Люди, почалася війна, нам треба протистояти ворогу і ми робитимемо все, щоб перемогти ворога. Мені здається, що ось це перетворення Зеленського-політика на Зеленського-кризового менеджера відбулося о 5-й ранку і о 6.30 ми його побачили на екранах телевізорів з його зверненням до народу.
Я побачив у цей момент зовсім іншого Зеленського, аніж він був до того часу. Звичайно, дуже важливим для країни, для українців був період на самому початку, коли російські війська наступали на українську столицю, а Зеленський, попри все, перебував в офісі президента. Він не побоявся, залишився на своєму місці, хоча йому пропонували евакуацію з Києва.
І це стало переломним моментом і для Зеленського, і для країни, і взагалі для цієї війни. Адже у разі втечі з Києва, Зеленський поховав би не лише свою політичну кар’єру, а й майбутню нашу перемогу. Багато хто в нас у країні зараз говорить про те, що Зеленський лише виконав свою роботу президента. Та ні, у нас був президент Янукович, який утік під час “Революції гідності” до Росії, кинув країну в 2014 році. Зеленський цього не зробив. Можливо, війна і виявила справжні якості, які є у нього. Тому що до цього і його опоненти, і опозиція дорікали йому за те, що він нерішучий, що він втече, якщо буде страшно, якщо Путін нападе, але цього не сталося. Російським військам було б простіше наступати, якби у країні не було президента. І ЗСУ, і тероборона, і пересічні громадяни були б деморалізовані. А так вони відчували, що на чолі країни є легітимний президент.
Ви сказали, що побачили зовсім іншого Зеленського 24 лютого. Якого іншого Зеленського ви побачили і чи є за що його зараз критикувати, адже раніше ви його критикували?
Звісно, Зеленського можна критикувати, але ми цього не робимо з однієї простої причини – у нинішній ситуації це може зіграти проти України. Тому що нам треба захищатись від зовнішнього ворога. Є багато питань до Зеленського – про те, як ми готувалися до війни, про те, як відбувався наступ росіян 24 лютого і як російські війська заходили і з півночі, і з півдня, і хто їм допомагав у цьому. Я сподіваюся, після нашої перемоги ми поставимо ці питання Зеленському.
Чому я говорю про іншого Зеленського? Тому що таким, як ми побачили Зеленського зараз, ми його досі не бачили. Ми спостерігали за ним і бачили багато театральності у його жестах, багато артистизму у його виступах.
Після початку війни він щодня виступає зі зверненнями до людей, і ці звернення пишуться на звичайний смартфон. Не завжди там гарне заднє тло, не завжди гарне освітлення, але щирість, яку демонструє Зеленський, вартує багато. Зеленський став щирим. І це зрозуміло – дуже важко грати якусь роль і залишатися таким як був, коли гинуть тисячі людей, коли ворог руйнує наші мирні міста, цивільну інфраструктуру. Багато неочікуваного з’явилося у його характері. Я думаю, йому непросто порушувати дипломатичний етикет під час спілкування із західними партнерами, коли він виступає перед високими зборами, він не дотримується дипломатії, він говорить про те, що думає про війну в Україні, про Росію, про мир, про систему безпеки і це створює довірливі стосунки між ним і народом. Народ став більше розуміти Зеленського, навіть та частина людей, яка за нього не голосувала у 2019 році. Тому я говорю про іншого Зеленського – президента воєнного часу. Про Зеленського, який кинув виклик Путіну.
Ви сказали, що Зеленський став щирим, чи означає це, що в опонентів немає підстав критикувати його за те, що він, як вони вважають, у політиці – актор, і що все, що ми чуємо зараз від Зеленського, це неправда, це його гра?
Скільки людей, стільки й думок. Я досить часто в коментарях під своїми постами бачу докори, що написав книгу про Зеленського. Але я знаю, що більшість українців все ж таки сприймають усе, що говорить Зеленський, щиро і бачать у ньому щирість. Звичайно, до нього є багато запитань і щодо кадрів, і щодо того, як розподілялися бюджетні гроші у той час, коли треба було готуватися до війни. Тобто ми будували дороги, якими потім їхав ворог.
Однак, з іншого боку, велика війна Росії проти України була неминуча. Не важливо, хто був би президентом – Зеленський, Порошенко чи Тимошенко – Путін мав план, і він цей план реалізував.
Я не знаю, як би у цій ситуації поводилися політики з більшим досвідом, ніж у Зеленського. Можливо, те, що Путін недооцінив Зеленського, і зіграло злий жарт із самим Путіним.
Чи дав Путіну цей привід – напасти на Україну – сам Зеленський як політик, як людина, як президент, чи ця війна була все одно неминуча?
Путін ніколи не вважав Зеленського рівним собі і зараз так не вважає. Усі спроби Зеленського сісти за стіл переговорів із Путіним провалилися, бо Путін хотів від Зеленського лише капітуляції. Він був переконаний, що людина з мінімальним досвідом, як у Зеленського, має принести незалежність України йому на тарілочці. І це була головна помилка Путіна. Усі спецслужби РФ, які прораховували варіанти того, що буде, не врахували одного – того, що виступить весь український народ і розпочнеться народна війна, і того, що Володимир Зеленський залишиться у президентському кріслі. Путін розраховував на слабкість Зеленського. І це була головна помилка лідера РФ.
За що Путін не любить Зеленського? Чи має він привід його критикувати?
Я вважаю, що Путін сприймає Зеленського як коміка, як актора, який випадково переміг на президентських виборах. Він думав про те, що Зеленському не вистачить мужності протистояти російській армії. Його схиляли до капітуляції, але цього не сталося і не станеться, бо за свободу та незалежність України вже багато людей віддали своє життя. В Україні ніхто не буде здаватися.
Мені здається, що недооцінка суперника і те, що Путіна певною мірою обманювали щодо стану справ в Україні, і дало ось цей результат. Путін був упевнений, що його зустрічатимуть в Україні з квітами. Для протверезіння українців, навіть тих, які симпатизували Путіну, достатньо було запустити по них ракети, і вони зробили те, чого Путін не очікував. Навіть якщо Путін ніколи не сяде за стіл переговорів із Зеленським, а я це припускаю, Зеленський та українці у ситуації, що склалася, зробили з Путіна клоуна. Хоча він вважав клоуном Зеленського.
Яким ви бачите політичне майбутнє Зеленського?
Я б дуже хотів, щоб Зеленський залишився у статусі людини, яка прийняла виклик від Володимира Путіна у цій великій війні. Я не дуже уявляю собі Зеленського в ролі людини на чолі держави, яка отримує міжнародну допомогу на відновлення. Я розумію, що та система, яка існує в Україні, дозволяє маніпулювати коштами, які можуть прийти із Заходу. Я б не хотів, щоб на всі досягнення та рейтинг довіри, який зараз має Зеленський у країні та за кордоном, щось кинуло тінь, щоб хтось міг засумніватися в його репутації.
Я хотів би, щоб Зеленський залишився історичним персонажем, щоб він став переможцем у цій війні, президентом-переможцем. Тому що подальша політична кар’єра може зіпсувати йому цей імідж. Йому це ні до чого, і я розраховую на один-єдиний президентський термін Зеленського.
Тобто на нових президентських виборах в Україні Зеленський не виставить свою кандидатуру чи, якщо виставить, то не переможе?
Він переможе, якщо висуне свою кандидатуру. Наразі сумнівів у цьому немає. Якщо на вибори не піде хтось із керівників української армії, наприклад, головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Тому що рівень довіри до армії дуже високий. Чи піде Залужний у президенти чи ні, я не знаю, але я хотів би, щоб цього не робив Зеленський. Він свою історичну місію виконує зараз. І вдруге йти в президенти йому немає сенсу. Адже він і обіцяв лише раз балотуватися у президенти.
