Олена Дьоміна – миколаївська вчителька біології та географії. Навчає школярів основному в житті — любити природу, батьківщину, рідне місто, друзів наших менших і обов’язково пізнавати світ, мандрувати. А якщо є така можливість — і захищати ці прості людські цінності.
Познайомилася з Оленою свого часу, коли вирішила здійснити якусь коротку подорож Миколаївщиною на день-два. Тоді так звані маршрути вихідного дня ще лише набували популярності. Олена та її друг Олександр вчасно зрозуміли, що людям кортить більше дізнаватися про рідний край, бувати у місцевостях, яких більш немає ніде в країні та світі. А є лише на Миколаївщині. Тож вони організували турагенство з вельми патріотичною назвою «Котигорошко» та взялися за популяризацію краю.
Спочатку групи формувалися з близьких та друзів, згодом ця справа стала хоч і малим, але бізнесом. Адже бажаючих ставало все більше, а безоплатного пального на всіх не вистачало. Тож Олександр з Оленою розробили пристойні маршрути областю та пропонували відвідати та пізнати її. А пізнавати було що: Актівський каньйон, Мигійські пороги, Кінбурнська коса, заповідник «Ольвія», Очаків, Тилігульский лиман. Згодом розширювали коло цікавих об’єктів, враховуючи запити мандрівників.
Але завжди залишалися вірними єдиному принципу. Певну частку від грошей, які туристи-«котигорошкі» заплатили за подорож, направляли на благодійницькі цілі. Зокрема, взяли під свою опіку дитяче відділення гематології. До того ж, в кожну поїздку брали із собою безкоштовно дітей з особливими потребами та їхніх батьків.
Тож благодійництво та волонтерство завжди було для Олени Дьоміної звичайною справою, само собою зрозумілою. Яка абсолютно логічно вписувалася в її основну роботу та заняття туризмом. «Ми давно в школі (зараз це миколаївський ліцей №55) привчали дітей до розуміння: треба ділитись із тими, хто потребує твоєї допомоги. Якщо ти виріс зі свого одягу, але залишив його в охайному стані, його можна передати дітям з дитбудинків, шкіл-інтернатів, багатодітним родинам. Вони там будуть доречні. Якщо ж ти можеш поділитися печивом чи цукеркою, принеси до нашого загального шкільного кошику. Ми передамо тим діткам, яким солодощі просто додадуть радощів життя».
Такої своєї життєвої філософії Олена Дьоміна дотримується і під час російсько-української війни. Просто продовжила разом з Олександром волонтерити, опікуватися закладами охорони здоров’я, допомагати нужденним, неймовірними зусиллям знаходити для кожного потрібні ліки та продукти, розвозити їх по домівках. Під звуки повітряної тривоги та канонаду ворожих військ. А помічниками у цій справі сталі її колишні учні, які нині живуть та працюють по всьому світові. Вони перераховують вчительці гроші, залучають своїх друзів. Аргумент залізний: «Це моя вчителька. Вона класна. І робить добру справу для Миколаєва та України». Завдяки такому своєрідному руху вдалося зібрати понад 90 тисяч гривень, які вже спрямовані на благодійницькі справи. Звіти Олена щодня публікує на своїх сторінках в соціальних мережах.
Днями Олена завітала до своїх підопічних, що у лікарні швидкої медичної допомоги. З характерною для неї бистротою спробувала по-скорому віддати гуманітарну допомогу, аби їхати далі. Бо крізь чекають. Але в цей час у відділенні реанімації співав… Святослав Вакарчук.
Вона призупинилася та послухала. Він тоді побажав медичним працівникам: «Нехай вас завжди супроводжує у житті янгол-охоронець, який вас оберігає».
Дівчата-лікарки розступилися та показали на Олену: «ось наш живий янгол-охоронець». Святослав поцілував їй руки. Вона заплакала.
Олена ІВАШКО.
