20 грудня у Центральній міській бібліотеці імені Марка Кропивницького відбулась презентація книжки Ії Ківи «Перша сторінка зими».
Ініціатор запрошення миколаївський поет Дмитро Семчишин розповів, як побачив у Фейсбуці, що видавництво «Дух і літера» випустило нову книгу поезій Ії Ківи. Книгарня «Є» і видавництво влаштували тур містами України, але Миколаєва у цьому списку не було, передає ІншеТВ.
– Я вирішив, чому б Ію не запросити до Миколаєва? І вона погодилася. «Перша сторінка зими» – це не розважальна поезія, вона потребує напруження думки і почуттів. Ви мусите взяти книжку і почати з нею діалог. Можливо, ви впізнаєте свої почуття в її текстах. Вони дуже актуальні, як на сьогодні. Дуже багато думаючих людей розмірковують над тим, ким вони є. Це книга про питання ідентичності, про нестабільну ситуацію в країні, про те, що йде війна. Це не можна оминати, ми не можемо говорити тільки про приємні, солодкі речі, коли у нас така біда в країні. Її треба осмислити і якось викласти цей біль, поговорити про це. Добре, що є люди, яким це цікаво, які хочуть прочитати про це, – відзначив Дмитро.
Ія Ківа народилася у 1984 році в Донецьку. Закінчила філологічний факультет Донецького національного університету. З 2014 року живе у Києві.
Вірші та рецензії публікувалися в журналах «Студія», «Слово\Word», «Нева», «Веселка», «Ковчег», «Плавучий міст», «Нова Юність», «Новий світ» та ін. Вона лауреат Міжнародного фестивалю літератури і культури «Слов’янські традиції – 2013», літературної премії ім. Юрія Каплана (2013), переможець Всеукраїнського поетичного конкурсу «Малахітовий носоріг» (2014 року, Вінниця). Входила у лонгліст літературних премій «Белла» (2014 року) і «Дебют» в номінації «поезія» (2015).
На зустрічі з миколаївцями Ія відверто і детально розповіла про такі болючі теми, як Голодомор, рідний Донецьк і його окупацію, свідком якої вона була, співіснування української і російської мов.
– Я в принципі не бажала переходити на українську тривалий час. Це мені нагадує радянські часи, коли були ці «публічні каяття», що люди зміняли прізвища, відсахувались від своїх батьків. Є певна частина твого життя: ти когось любив, слухав певну музику, дивився певні стрічки і читав книги. Ти ж це щиро робив на цьому етапі свого життя? Чому ти маєш цього зрікатися? Для мене російська – це мова дорогих мені людей: батька, матері, значимих друзів. По-друге, я не люблю, коли на мене тиснуть. Уявімо 2015-16 рік – це і посттравматичний синдром, і побутові складнощі. У всіх переселенців є цей біль у серці, який не реєструє жодна машина. Наслідком ПТСР є погіршення імунної системи. І коли тобі ще щось закидають: «Чому не українською?», ти думаєш: «Слухайте, я нічого поганого не зробила, не вбила, не вкрала», – розповіла Ія Ківа.
Протягом вечора поетка читала поезії, як з нової книги «Перша сторінка зими», так і з попередньої «Подалі від раю».
Читайте: Пам’яті двох миколаївських поетів Дмитра Креміня та Володимира Пучкова: в Миколаєві пройшов вечір поезії «Два береги» (ФОТО)
