Мені свого часу випало очолювати комісії з розслідування двох дуже важких авіакатастроф: збиття пасажирського літака ТУ-154 над Чорним морем і трагедії на авіашоу у львівському Скнилові. Тому я глибоко дослідив їхню технологію – від матеріалознавства до аеродинаміки. Не кажучи вже про вивчення документів міжнародних інституцій з питань авіакатастроф.
Щодо катастрофи 17 липня 2014 року малайзійського «Боїнга». Мене ще тоді, рік тому, насторожило: бойовики не давали доступу до місця трагедії для вилучення фрагментів літака і тіл його пасажирів. Більше того, на декілька днів пропали з поля зору так звані чорні скриньки. Майже в усіх літаках, а тим паче такого суперкласу, як Боїнг-777, таких скриньок дві. Одна записує всі розмови екіпажу між собою та із Землею, а друга пише всю телеметрію літака і, що дуже важливо, фіксує раптову розгерметизацію. Від того, чи розгерметизація відбувається стрімко чи повільно, спеціалістам легко зрозуміти, яке було пошкодження. Якщо вона раптова, то швидше всього відбувся вибух в середині літака.
Особливо важливе дослідження фрагментів літака. Збирають все, що тільки можна. Із зібраних фрагментів викладається каркас літака. Чому такі важливі при цьому всі, навіть найдрібніші деталі? Тому що, коли викладається повна конструкція літака, тоді дуже легко встановити наступні речі. Від точок ураження зібраних фрагментів можна провести дротики, які покажуть, де відбувся вибух, бо в кожній деталі щось пробито і є кут ураження. І спеціалісти зразу бачать, звідки, з якої точки летіли осколки і де відбувся вибух.
Дуже важливо дослідити тіла тих, що загинули. Передусім тому, що в них залишаються осколки як від самого корпусу ракети, так і від металевих деталей (шарикопідшипників, гайок, болтів …), якими вона начинена. А далі матеріалознавча експертиза абсолютно точно встановлює, яка сталь, якої марки, скільки в ній тих чи інших хімічних елементів, який слід залишили осколки і в тілах жертв, і у зібраних фрагментах літака.
До речі, голландські експерти почали розслідування з версії, чи це не був вибух в середині літака. Але фізичні, геометричні, матеріалознавчі та інші дослідження відразу її спростували.
Мою підозру в ті дні викликали два моменти. Про один я вже коротко сказав. Зупинюсь детальніше. Відразу після аварії на декілька днів раптом пропали обидві чорні скриньки (насправді вони червоні, а чорними їх називають за давньою традицією). При падінні літака вони не розбиваються і не горять, бо здатні витримати температуру близько тисячі градусів. У цих скриньках є передавач і антена у вигляді ручки. Коли відбувається аварія, ящик автоматично включає сигнал, повідомляючи, де він знаходиться. Це сигнал міжнародної частоти, яка встановлюється ІКАО – Міжнародною організацією, що займається координацією співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації.
Так от, цих скриньок не було днів три. І що цікаво: вони пропали і не давали сигнали. Коли через декілька днів їх раптом нібито знайшли і виставили, то на одній із скриньок не було ручки, тобто антени. І саме в тій скриньці, де містилась телеметрія. Іншими словами, у першій скриньці, яка фіксувала переговори екіпажу, не було нічого важливого, що давало підозри про те, що весь екіпаж загинув моментально і одночасно. А ось у скриньці з телеметрією виявилась видаленою ручка-антена. Для чого? Легко догадатися: щоб при перевезенні вона не подавала сигналу і не виявляла своє місцеперебування. Можливо і була якась інша причина її відсутності.
Не є секретом, що Росія має потужну систему розслідування авіакатастроф. Одну з кращих у світі. Я більш ніж переконаний, що російські спеціалісти детально дослідили телеметрію чорної скриньки, яка записує двісті телеметричних параметрів. Телеметрія починає писатися, як тільки заводиться двигун літака. Цей запис у випадку аварії вивчається з допомогою спеціальної програми (я з нею детально познайомився, коли сталася Скнилівська трагедія). Програма дозволяє «прочитати» телеметрію чорної скриньки. На великому екрані ми можемо бачити літак, що зазнав аварії. Звісно, віртуальний. Він «летить», і ви можете уявно летіти з ним, збоку від нього, над ним і бачити при цьому місцевість, над якою він пролітає.
Отже, обидві скриньки на кілька днів пропали, хоча місце падіння літака це була рівнинна територія, а не джунглі чи гладь океану. По-друге, спеціалістів тривалий час не допускали до тіл жертв авіатрагедії, як і до самого місця падіння «Боїнга». Тобто однозначно чинилася організована протидія збиранню всього необхідного для розслідування причин і обставин катастрофи.
Тепер щодо вектора руху пасажирського літака. Він летів з боку Києва. Як тут не згадати зафіксоване українською стороною радіоперехоплення: «К вам там птичка полетела…» Іншими словами, була звукова наводка.
Таким чином, вектор руху літака, встановлення точного місця, де стався вибух і місця падіння дають спеціалістам можливість точно вирахувати геометрію злочину. Тим більше, що добре відомо, як атакує «Бук» і як діють у подібних випадках інші ракетні комплекси. Розробники «Бука», інженери, виробники, інші спеціалісти цього профілю чітко можуть вирахувати кут атаки, місце, звідки була запущена ракета. Тому не випадково російська сторона і бойовики всіляко перешкоджали доступу міжнародних експертів до місця трагедії, забиранню і перевезенню тіл, збору фрагментів літака, на кілька днів приховали чорні скриньки «Боїнга». Все це зразу дало підстави для підозр. Якщо ви не винуваті, то першими повинні забити на сполох, негайно запросити міжнародних спеціалістів і надати їм всі можливості для дослідження місця і обставин трагедії. Але цього, як відомо, не сталося.
Це – перший блок питань. А другий – це спроби дискредитації України. Була, зокрема, запущена російською стороною версія, що нібито малайзійський літак збив наш винищувач. Але ж «Боїнг» летів на висоті десять з лишком кілометрів, тоді як максимальна робоча висота винищувача – п΄ять-шість кілометрів. Появилась навіть в інтернеті дурня, що, мовляв, літак збила ізраїльська ракета. Днями на російському телеканалі «Дождь» я почув коментар спеціаліста, який, судячи з усього, добре знає артилерію і зенітно-ракетні комплекси, бо служив у цих військах в Росії. Він розповів про свою зустріч з голландськими експертами і про їхні оцінки трагедії. Першим великим злочином вони вважають реальне вбивство 298 людей, а другим не менш тяжким злочином є глумління над їхньою пам΄яттю, про що свідчить багато фактів з виявленням і передачею тіл загиблих. Для Голландії пам΄ять про загиблих – це святе. Коли тіла жертв трагедії доставили в цю країну, їм були виявлені найвищі почесті, у скорботній церемонії взяла участь королева Голландії.
Є й третій момент. Росія звинувачує Україну в тому, що не був закритий коридор для польотів цивільних літаків. Насправді, після того, як був збитий український транспортний літак, Україна підняла висоту для польотів пасажирських лайнерів, і, як уже говорилося, «Боїнг» летів більш як на десятикілометровій висоті. Хто ж може передбачити, що знайдуться озброєні російським «Буком» дикуни. Тим більше, що тепер уже добре відомий маршрут цього «Бука»: звідки він приїхав, коли пересік українсько-російський кордон, де його переховували, з якого місця був зроблений постріл по «Боїнгу» і як потім цей комплекс спішно і приховано переправили назад в Росію. Все це добре відомо членам голландської слідчої комісії. Вони навіть знають прізвища офіцерів, які були задіяні під час цієї злочинної операції. Починаючи із сумнозвісного Гіркіна (Стрєлкова), якому, до речі, нещодавно дехто з рідних жертв убивства виставив рахунок щодо грошової компенсації.
Що слід насамперед врахувати для розуміння того, що відбулося? Є два процеси в одному явищі. Перший – це встановлення причин трагедії, відстеження всього причинно-наслідкового ланцюга подій. Але слідча комісія не встановлює вини. І тільки міжнародний суд чи суд відповідної країни, скажімо, Голландії, може цю вину встановити. Отже, це два різні процеси: спочатку всебічне розслідування, а потім суд. Слідча комісія поки що не опублікувала своїх підсумків і висновків, хоча попередньо вони відомі. А після цього буде тривалий у часі процес судового розгляду обставин трагедії і винесення вироку тим, хто призвів до неї. Суд (чи міжнародний трибунал, на якому наполягає ряд країн, у тому числі й Україна) визначить не тільки винуватців трагедії , а й їхню кримінальну, матеріальну і моральну відповідальність.
Таким чином у мене з перших годин і днів, коли сталася катастрофа, не було сумнівів у тому, що чиниться організований спротив розслідуванню. Російські можновладці, військові, у тому числі високого рангу, висували й висувають начебто правдоподібні, а насправді фальшиві версії причин трагедії. Одна справа, коли подібні версії запускає преса, і зовсім інша, коли авторами їх стають відповідальні люди, спеціалісти. Останній з цієї серії факт – дзвінок президента Росії прем΄єр-міністрові Голландії. Замість того, щоб рятувати реноме своєї країни, шукати винних, допомагати слідству, глава держави застерігає голландців і прем΄єра у політизації розслідування. Насправді, саме Росія весь час політизує цей процес, висуває нові й нові фейкові версії, звинувачуючи в них тільки Україну.
Повернуся до коментаря на російському телеканалі вже згаданого військового спеціаліста. Він, зокрема, заявив, що злочинець вже той, хто відкрив ворота і випустив «Бука». Цей комплекс тому і називається зенітний ракетний комплекс (ЗРК), тому що це не одна пускова установка. Він складається з трьох машин: тієї, з якої стріляють, другої – спеціального радара, котрий точно показує обслуговуючому екіпажу всі необхідні параметри цілі , і третя – машина управління. Ще може бути і перезаряджаюча установка. Оце і є сучасний зенітно-ракетний комплекс «Бук». «Випускати з воріт тільки одну пускову установку – це все одно, що випускати мавпу з гранатою, в якої висмикнута чека» – зазначив згаданий російський спеціаліст на телеканалі «Дождь».
Отже, для фахівців цілком ясно, як сталася в небі Донбасу ця страшна трагедія, що до неї призвело і хто її винуватець. «Дротики» від уражених фрагментів малайзійського «Боїнга-777» ведуть в одному напрямку, до одного епіцентру – в Росію. Але остаточні висновки, звичайно, зробить міжнародна слідча комісія. Думаю, це буде скоро.
Євген Марчук, генерал армії України, Прем’єр-міністр України (березень 1995 – травень 1996)
