Кримінальні справи проти правоохоронців не розслідуються роками. Це стосується не лише слідчих і прокурорів епохи Януковича. Неймовірно довго тягнуться справи й тих правоохоронців, які порушили закон уже за нинішньої влади. Вони вільні, часом їх навіть поновлюють на посадах, попри причетність до пограбувань.
Історія 1: Радіоактивні прикраси
Літо 2014 року. Центр Києва. Ювелірна крамниця «Граф». На відео видно, як працівники Печерської прокуратури й міліції разом із спецпідрозділом «Сокіл» проводять обшук. У руках правоохоронців — гроші, коштовні годинники й діаманти. За підрахунками директора крамниці, того дня із сейфових приміщень «Графа» зникло цінностей на 2,5 мільйони євро.
«Вони безсоромно на відеокамери мірялися годинниками — кому дістався крутіший, багатший. Дівчинка, не соромлячись, кричить колезі: «А мені принеси жіночі, тільки такі, де брюліків побільше!»
Слова Ігоря Брикова підтверджує відеозапис. На ньому зафіксовано, саме той момент, де слідча Печерського райвідділу міліції Марія Васильєва (після заміжжя Марія Забуга) просить колегу принести їй коштовний годинник.
Обшук почався об 11 годині ранку. Увесь персонал крамниці правоохоронці зібрали в одному приміщенні. Директора закладу в середину не пустили. Одразу ж вимкнули систему відеоспостереження.
«Працювали вони з розумом. Вимкнули абсолютно всі дроти, повитягали запобіжники, якісь шнурки. Усе абсолютно розірвали, щоби себе убезпечити», — пригадує Бриков.
Згідно з ухвалою суду, слідчі прийшли вилучати «радіаційно забруднені ювелірні матеріали». У крамниці вони провели понад десять годин. Ламали двері, різали сейфи. Туди ж замовляли їжу з ресторану й навіть пригощалися алкоголем з бару.
Прикраси — нібито радіоактивні — розсовували по кишенях, сумках, пакували в коробки. Не підозрюючи, що вимкнути вдалося не всі камери відеоспостереження. Зі слів Ігоря Брикова, у крамниці була додаткова система відеоспостереження.
Одна з відеокамер зафіксувала, як представник спецпідрозділу «Сокіл» дає колегам указівку грабувати сейфове приміщення:
«Кімната ваша на 15 хвилин. Усе, що тут цінне бачите, що привертає вашу увагу, забирайте собі».
Невдовзі після візиту правоохоронців власники крамниці оприлюднили відео. Обшук, що перетворився на пограбування, спричинив гучний скандал. Проти всіх героїв відео, за винятком силовиків «Соколу«, відкрили кримінальне провадження.
Утім, через три роки у справі, де відомі всі обличчя й імена, досі ніхто не покараний. Перше судове слухання не можуть почати ось уже два роки. Зі слів Ігоря Брикова, спочатку судді брали самовідвід. Тепер на слухання по черзі не приходять адвокати обвинувачених.
Наша знімальна група вирішила поспілкуватися з фігурантами розслідування. «Слідство.Інфо» розшукало будинок колишніх слідчих Марії й Віталія Забуги. Останній вів справу проти «Графа».
Мешкає подружжя в столиці. Колишні слідчі статки не афішують. Обидва авто, якими користуються, записані на інших людей. Приватний будинок вони ділять із родиною двоюрідного брата Марії Забуги.
Ми намагалися взяти коментар у Марії, дочекавшись, коли відчиняться ворота. Проте жінка швидко сіла в авто, за кермом якого був, імовірно, її чоловік Віталій Забуга, й поїхала. Після обшуку з пограбуванням Віталій Забуга пробув у СІЗО лише місяць і вийшов під заставу. Марію під варту не брали взагалі.
Ще одного обвинуваченого — Павла Козлова — зустріли біля будинку його цивільної дружини. Він — колишній співробітник Печерської прокуратури й один із головних фігурантів пограбування. На волю теж вийшов під заставу.
Саме Павло клопотав про проведення обшуку в «Графі». Нам пояснює, що таким чином боровся з контрабандою:
— А як ви поясните те, що відбувається на відео з камер спостереження? Там видно, як співробітники міліції і ви також без протоколу щось запаковуєте…
— Без протоколу? Ну, напевно, у вас якась не зовсім повна інформація. Пакували, звісно, там виявили величезну кількість контрафактної продукції. Її опечатали, здали на відповідальне зберігання. А потім вона зникла…
— А чому без понятих, без підпису?
— Було двоє понятих. У протоколі це є.
Утім, камери відеоспостереження зафіксували, що понятий Володимир Філоненко, про якого розповів Козлов, і сам крав коштовності. На записі видно, як він ховає їх у кишені штанів. Але нині й він на волі.
Екс-прокурор Павло Козлов майже нічим офіційно не володіє. Натомість майном володіє його цивільна дружина. Утім, наявність якихось стосунків він заперечує. Квартиру в багатоповерховому будинку у Голосіївському районі столиці і ще одну столичну нерухомість дружина Козлова придбала за тиждень після пограбування «Графа». Іще за місяць у неї з’явився позашляховик Mitsubishi. Крім того, жінка має автомобіль Toyota, водночас вона —державний службовець. Про майно жінки Павло Козлов говорити відмовляється.
Іще один прокурор, який брав участь в обшуку, мешкає у Вінниці. Віталій Савчук — єдиний обвинувачений, злочинних дій якого відеокамери не зафіксували. Нас запевняє: чужого не брав, а як брали інші не бачив:
— Через кілька днів мені зателефонували і сказали, що на YouTube з’явилося відео обшуку.
— Ви б самі повірили, що людина, яка фігурувала в цій історії, не знала, що відбувалося?
— Та ми ж не весь час там були. Було завдання — проконтролювати початок слідчої дії, а потім по робочих місцях роз’їжджалися.
Віталій Савчук наполягає: з прокуратури його звільнили незаконно. Тому у 2015 році через суд поновився на посаді. Й одразу пішов у декрет. Після виходу з декрету він зможе повернутися в штат.
Директор ювелірної крамниці «Граф» розповідає, що невдовзі після пограбування вони отримали повідомлення від прокурора Козлова. Зі слів Ігоря Брикова, прокурор написав, що грабували крамницю на замовлення. Наша знімальна група поцікавилася в екс-правоохоронця, чи надсилав він такі повідомлення. Але відповідати на такі питання він наразі не готовий.
Історія 2: Діамантові прокурори
У 2015 році двом високопосадовцям прокуратури — Володимирові Шапакіну й Олексанадрові Корнійцю — оголошують підозру в хабарництві. Під час обшуків у них вдома та в кабінетах знаходять чималі суми у валюті, а у Олександра Корнійця ще й діаманти. Відтак прокурори миттєво отримують прізвиська «діамантові».
За словами Віталія Каська, колишнього заступника генпрокурора, коштовне каміння, знайдене в Корнійця, вилучене під час одного з обшуків і мало лишатися серед речових доказів. Генеральна прокуратура заяву Каська заперечувала. Утім, справа «діамантових прокурорів» досі в суді й за два роки особливо не просунулася. Обидва «діамантові прокурори» сплатили мільйонні застави й вийшли на волю.
Касько переконаний: головна причина, чому правоохоронці й досі наважуються на злочини — це безкарність:
«Справа «діамантових прокурорів» яскраво характеризує корупцію в прокуратурі до Пшонки, під час Пшонки і після Пшонки. Система багато в чому очікувала на результати цього кримінального провадження — ті самі прокурори, які готові були працювати в прокуратурі за новими правилами, спостерігали, чим це все закінчиться. На жаль, судячи з усього, перемогла стара система».
Історія 3: Коробка із сейфу
Літо 2017 року. Київ. Уранці 21 липня до помешкання Юрія Сіденка, колишнього співробітника міліції й кримінальної виконавчої служби, завітали працівники вже «реформованої» поліції й прокуратури. Обшук проводили за відсутності власників квартири.
У колишнього держслужбовця правоохоронці знайшли чимало цінного майна: зброю, ікони, десятки ювелірних прикрас, монети й золото в зливках.
«Багато чого подарували… Десятиграмові зливки золота — це синові подарували на весілля», — пояснював Сіденко.
Спочатку виявлене майно правоохоронці фіксують на відео. Потім знаходять ключ від сейфу — і зйомка припиняється. Юрій Сіденко переконаний, що майно із сейфу викрали. За його словами, там лежала коробка з грошима — чимала сума, якщо зважати, що він усе життя обіймав державні посади:
«У коробці було 45 тисяч доларів, 12 тисяч євро і 800 фунтів. Де взяв? Наразі це питання не стоїть».
Чоловік стверджує: гроші належали родині сина, який приїхав на квартиру одразу, як дізнався про обшук. Але правоохоронці відмовилися показувати, що саме вилучили.
«Щойно ми зайшли з адвокатом, із дружиною, слідчий оголосив, що слідчі дії закінчені. Адвокат також попросив показати протокол обшуку — йому відмовили в категоричній формі. Почалася перепалка, ми вимагали показати, що вони виносять, що зафіксували. Адвокатові все ж показали останню сторінку і він зміг сфотографувати протокол», — пригадує події того дня Олексій Сіденко.
За фотографією протоколу обшуку власники квартири перевіряють вилучене майно. У документі є всі цінності. Окрім грошей із сейфу. Адвокат одразу ж зв’язався зі слідчим. Але останній заперечив крадіжку:
— Ми нічого не крали. Усе вилучили, згідно з ухвалою слідчого судді.
— Ми не проти, що ви вилучили згідно з ухвалою. Ми кажемо про те, що вміст однієї коробочки не прописаний у протоколі.
— Усе, що ми вилучали, зареєстроване.
Утім, після того, як власники квартири почали скаржитися на зникнення грошей, уже в засвідченому понятими протоколі зниклу суму слідчі дописали. Але Олексій Сіденко наполягає, що не вистачає 12 тисяч євро: «Не знаю, чи місця в протоколі не вистачило, чи вони їх уже поміняли на той час»
Віталій Касько розповідає: нерідко правоохоронці крадуть і задокументовані речові докази. Скільки таких злочинів відбулося в Україні за останні роки, сказати важко. Прокуратура такої статистики не веде.
«Свого часу ми готували законодавство, яке стосувалося агентства з розшуку і управління активами. Одне з його положень — спеціальна частково публічна система електронного обліку: в яких провадженнях що було вилучено, де воно знаходиться. Але, на жаль, понад півтора роки минуло після того, як закон набув чинності, а ми ще не бачили, щоби такий реєстр запрацював», — твердить екс-заступник генпрокурора.
Історія 4: Пограбування Лувру
«Ми зайшли з шефом у Лувр. Там золото, кубки, мумії, саркофаги. Шеф, кажу, якщо б так вийшло, що наш департамент відносився до прокуратури Французької Республіки, повірте — Лувр ми б обшукали. Це був би один із пріоритетів, і ми би винесли все звідти!»
Наведені слова, за даними Національного антикорупційного бюро, належать колишньому високопоставленому службовцю Генеральної прокуратури Дмитру Сусу. Свою розмову він записував на відеореєстратор, який, за твердженням НАБУ, Сус незаконно привласнив.
Натомість сам екс-прокурор стверджує, що техніка його власна, а розмову про обшук в Луврі він писав нібито для розваги — спеціально для детективів антикорупційного бюро:
«Я та ще кілька людей кіно знімали. Не тільки про Лувр, ми багато чого розповідали. Я новини дивлюся. Здається, із Лувра нічого не виносили».
НАБУ офіційно оголосило підозру екс-прокуророві ще в низці злочинів.
Січень 2016 року. Столичний готель «Дружба». Дмитро Сус проводить обшуки в підпільному казино. Вилучає майже 200 тисяч гривень і понад 9 тисяч доларів. Але гроші, за версією слідства, на зберігання не передає. Тоді ж з готелю прокуратура вилучає ще гральну техніку.
Один зі свідків у кримінальному провадженні проти Дмитра Суса Ігор Якубік стверджує, що Сус продав конфісковане майно йому:
«Гральні автомати, рулетки, електронні рулетки, фішки, відеокамери, столи, стільці, статуетки. Не тільки з «Дружби», а з усіх гральних закладів, де зробили конфіскацію».
Ігор Якубік каже, колишній співробітник ГПУ про все домовлявся особисто: «Єдине, що за грошима прийшов його помічник. Хлопчина, який з ним працює, його підручний. У кафе біля цирку йому передали гроші. Наступного дня перевезли обладнання».
Утім, Дмитро Сус заперечує слова свідка: «Він бреше тупо, нагло! Ні я, ні будь-хто інший техніку не продавав і, тим паче, гроші від нього не отримував».
Ігор Якубік познайомився із Дмитром Сусом під час одного з обшуків. За різних обставин вони зустрічалися ще кілька разів. Після продажу обладнання на 10 тисяч доларів НАБУ вийшло на Якубіка.
Дмитро Сус своєю чергою наполягає: провадження НАБУ навмисно сфабриковане: «Може, йому щось пообіцяли. Знаєте, є такі люди, які потім виступають свідками такими «залізними». Їм у 90 % випадків правоохоронні органи щось обіцяють. Я не виключаю, що і в НАБУ йому щось пообіцяли».
Часто точну суму вкрадених цінностей з’ясувати складно. Утім, очевидно, що статки тих, хто проводить обшуки, не відповідають офіційним доходам. Приміром, вартість машини, якою користується Дмитро Сус, на момент придбання втричі перевищувала його річну зарплату й оформлена на його літню родичку.
Післяслово
Улітку 2015-го року стартувала реформа в українській правоохоронній системі. Почався відбір до місцевих прокуратур, на вулицях з’явилися перші патрульні поліцейські . Але, схоже, зміни переважно відбуваються на рівні законодавства.
Олександр Банчук — експерт Центру політико-правових реформ. Його організація досліджує проблеми реформування правоохоронної системи. Експерт твердить: за останні роки нові люди з’явилися лише в патрульній поліції. У кримінальному ж блоці МВС працює понад 90% слідчих й оперативників зі старої системи. Попри те, що правоохоронцям дещо підвищили зарплату й видали нові автомобілі, системні проблеми залишилися.
Схожа ситуація і з реформою прокуратури. Там лише частково вдалося оновити керівний склад місцевих підрозділів.
«Зловживання під час проведення розслідувань, замовні розслідування, порушення прав затриманих осіб, вилучення майна, яке не можна вилучати на підставі ухвали — це все залишається», — наголошує експерт.
Для того, щоби злочини правоохоронців не залишалися без покарання й не повторювалися в майбутньому, їхнім розслідуванням має займатися окремий незалежний орган. Два роки тому так вирішила Верховна Рада, поклавши ці обов’язки на Державне бюро розслідувань. Утім, поки його так і не створили. Тому, як запевняє експерт Центру політико-правових реформ, методи роботи правоохоронців змінити мало:
«Ні в поліції, ні в прокуратурі не з’явилося критичної маси нових людей. Не з’явилося Державного бюро розслідувань, яке розслідувало б факти порушень».
Окрім того, Віталій Касько переконаний, що в правоохоронних органах досі залишається кругова порука:
«Повертаючись до справи «діамантових прокурорів», це — справа, яка мала кругову поруку порвати. Занадто багато зв’язків у правоохоронних органах, занадто багато людей з правоохоронних органів часів Пшонки благополучно перекочували в нинішні правоохоронні органи. Інколи вони почуваються навіть краще, ніж тоді».
Зі слів Віталія Каська, попри виявлені фактів порушень закону, «діамантовим прокурорам» допомогли тісні стосунки із вищим керівництвом ГПУ. А тим, хто розслідував діяльність скандальних прокурорів, довелося піти з прокуратури.
