Президент внес в Верховную Раду законопроект по обеспечению государственного суверенитета Украины над временно оккупированными территориями в Донецкой и Луганской областях (№7163).
О ключевых моментах законопроекта.
“Временная оккупация Российской Федерацией территорий в Донецкой и Луганской областях, которые указаны в пунктах 1 — 3 части первой статьи 1 этого закона, является нелегитимной и не создает для Российской Федерации никаких территориальных прав”, — говорится в статье 2 законопроекта.
В проекте закона подчеркивается, что “деятельность Вооруженных сил и других воинских формирований Российской Федерации и оккупационной администрации Российской Федерации, которая противоречит нормам международного гуманитарного права, является незаконной, а любой изданный в связи с такой деятельностью акт является недействительным и не создает правовых последствий”.
В законопроекте подчеркивается, что на временно оккупированных территориях в Донецкой и Луганской областях действует особый порядок обеспечения прав и свобод гражданского населения, определенный этим законопроектом и нормами международного права.
“За физическими лицами, вне зависимости от получения ними статуса внутренне перемещенных лиц или иного специального правового статуса, юридическими лицами сохраняется право собственности и другие имущественные права, в том числе, на недвижимое имущество, включая земельные участки, которое находится на временно оккупированных территориях в Донецкой и Луганской областях, если оно приобретено в соответствии с законами Украины”, — говорится в тексте документа.
Всеми ведомствами руководит Объединенный оперативный штаб ВСУ.
“Непосредственное руководство силами и средствами Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, Министерства внутренних дел Украины, Национальной полиции Украины, центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере гражданской защиты, которые привлекаются к осуществлению мер по обеспечению национальной безопасности и обороны, сдерживанию и отпору российской вооруженной агрессии в Донецкой и Луганской областях, возлагается на Объединенный оперативный штаб Вооруженных сил Украины”, — говорится в тексте президентского законопроекта.
Законопроектом также предполагается, что сотрудники правоохранительных органов, военнослужащие и другие лица, которые привлекаются к осуществлению мер по обеспечению нацбезопасности и обороны, сдерживанию и отпору агрессии России на Донбассе на время их проведения подчиняются начальнику Объединенного оперштаба ВСУ.
Оперштаб же в свою очередь осуществляет планирование, организацию и контроль выполнения задач по обеспечению национальной безопасности и обороны, сдерживанию и отпору росагрессии на Донбассе.
Также на штаб возлагается осуществление координации и контроля за деятельностью военно-гражданских или военных администраций (в случае их образования) в Донецкой и Луганской областях по вопросам национальной безопасности и обороны.
Положения по обеспечению безопасности в Минских договоренностях определены как приоритетные.
“При осуществлении органами государственной власти Украины, их должностными лицами политико-дипломатических мероприятий по восстановлению территориальной целостности Украины в пределах международнопризнанной границы Украины обеспечивается приоритетность выполнения положений в сфере безопасности Минского протокола от 5 сентября 2014 года, Минского меморандума от 19 сентября 2014 года и “Комплекса мер” от 12 февраля 2015 года с целью создания необходимых условий для политического урегулирования в соответствии с нормами и принципами международного права и законодательства Украины”, – сказано в законопроекте.
Определение сухопутной территории и морских вод Украины.
В статье 1 законопроекта, который текст которого размещен на сайте Верховной Рады в среду, указано, что в Донецкой и Луганской областях временно оккупированными территориями признаются:
1) сухопутная территория и ее внутренние воды в пределах отдельных районов, городов, поселков и сел Донецкой и Луганской областей, где вооруженные силы Российской Федерации и оккупационная администрация Российской Федерации установили и осуществляют оккупационные власти и общий контроль Российской Федерации;
2) внутренние морские воды и территориальное море Украины, которые прилегают к сухопутной территории, указанной в пункте 1 этой части;
3) воздушное пространство над территориями, указанными в пунктах 1 и 2 настоящей части. “Границы временно оккупированных территорий в Донецкой и Луганской областях определяются по представлению Генерального штаба Вооруженных сил Украины Министерством обороны Украины”, – сказано в документе.
Отметим, что проект закона “Об особенностях государственной политики по обеспечению государственного суверенитета Украины над временно оккупированными территориями в Донецкой и Луганской областях обозначен президентом как неотложный.
Перед внесением документа на голосование в сессионный зал, законопроект обсудят на комитете по вопросам национальной безопасности и обороны. После этого, в случае его одобрения, он будет отправлен на голосование.
Как ранее сообщалось, голосовать за законопроект депутаты планируют 5 октября.
Ниже приводим текст законопроекта на языке оригинала, обнародованный на сайте Верховной Рады. Текст без заключительных и переходных положений.
З а к о н У к р а ї н и “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”
Верховна Рада України,
грунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Конституції України;
підкреслюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно-визнаного кордону є цілісною і недоторканною;
керуючись Статутом Організації Об’єднаних Націй та Декларацією принципів міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співпраці між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 року;
виходячи з того, що відповідно до пунктів “а”, “b”, “c”, “d” та “g” статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН “Визначення агресії” від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Гельсінський Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі, підписаний 1 серпня 1975 року, Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року;
констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької Конвенції від 5 (18) жовтня 1907 року, IV Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 року одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частин території України;
не визнаючи злочинне загарбання Російською Федерацією частини території України;
підтверджуючи невіддільне суверенне право України на відновлення її територіальної цілісності;
відзначаючи, що Російська Федерація ініціювала, організовувала та підтримувала терористичну діяльність в Україні, здійснює збройну агресію проти України та тимчасову окупацію частин її території, застосовуючи регулярні з’єднання і підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів і використовуючи заслані, створені, керовані, контрольовані та підтримувані, у тому числі фінансово, озброєні банди та групи, іррегулярні сили та найманців, встановивши окупаційну владу Російської Федерації, здійснювану її збройними силами та іншими військовими формуваннями, державними органами та підконтрольними Російській Федерації самопроголошеними органами (окупаційна адміністрація Російської Федерації);
відзначаючи, що дії Російської Федерації, її збройних сил, інших військових формувань і окупаційної адміністрації Російської Федерації на території окремих районів Донецької і Луганської областей грубо порушують досягнуті на міжнародному рівні домовленості, зокрема шляхом: систематичного недотримання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об’єктів та інфраструктури, наслідком чого є численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань України; послідовних намагань поширити російське законодавство та податкову систему на окремі райони Донецької та Луганської областей; висування незаконних вимог щодо перереєстрації підприємств та стягнення грошових коштів на користь окупаційної адміністрації Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей; запровадження обігу російського рубля як єдиної валюти в окремих районах Донецької та Луганської областей; введення на підприємствах в окремих районах Донецької та Луганської областей так званого “зовнішнього управління”, що означає де-факто їхню експропріацію; видання та визнання незаконних ідентифікаційних документів та реєстраційних знаків транспортних засобів в окремих районах Донецької та Луганської областей;
залишаючись відданою політиці мирного врегулювання на основі міжнародного права і Статуту ООН;
підтверджуючи невіддільне суверенне право України на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН,
приймає цей Закон, що визначає особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях.
Стаття 1. У Донецькій та Луганській областях тимчасово окупованими територіями визнаються:
1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, де збройні сили Російської Федерації і окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють окупаційну владу та загальний контроль Російської Федерації;
2) внутрішні морські води і територіальне море України, що прилягає до сухопутної території, зазначеної у пункті 1 цієї частини;
3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Межі тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях визначаються за поданням Генерального штабу Збройних Сил України Міністерством оборони України.
Стаття 2. Правовий статус тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях визначається цим Законом і загальновизнаними принципами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій в Донецькій та Луганській областях, що зазначені у пунктах 1 – 3 частини першої статті 1 цього Закону, є нелегітимною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Діяльність збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації, яка суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює правових наслідків.
У межах тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом та нормами міжнародного права.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу внутрішньо переміщених осіб чи іншого спеціального правового статусу, юридичними особами зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо воно набуте відповідно до законів України.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, які розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Стаття 3. Державна політика із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях базується на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права та національному законодавстві України.
Стаття 4. Метою державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях є:
звільнення цих територій та відновлення конституційного ладу на них;
захист прав, свобод і законних інтересів громадян України, які постраждали внаслідок російської агресії;
зміцнення незалежності, державності, забезпечення єдності та територіальної цілісності Української держави.
Стаття 5. Для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях державні органи в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України:
використовують наявні можливості для захисту прав і свобод громадян України, які проживають на цих територіях;
здійснюють з додержанням міжнародних зобов’язань України і загальновизнаних принципів і норм міжнародного права політико-дипломатичні та інші заходи з відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаного кордону України;
вживають заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях;
розвивають оборонні і безпекові спроможності України, використовуючи, насамперед, потенціал України при максимальному використанні потенціалу міжнародного співробітництва.
Стаття 6. Основою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є сприяння забезпеченню соціально-економічних та культурних потреб громадян України, наданню їм гуманітарної допомоги, підтриманню культурних зв’язків, доступу до українських засобів масової інформації та національних засобів юридичного захисту, у тому числі шляхом реалізації заходів, визначених центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Особливості вчинення правочинів та реалізації інших прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях визначається Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, крім порядку в’їзду осіб на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, та виїзду з них, який встановлюється відповідно до цього Закону.
Кабінет Міністрів України здійснює постійний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини і громадянина та документування фактів порушення таких прав і свобод на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, за результатами чого оприлюднює та надає відповідну інформацію міжнародним організаціям у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та вживає необхідних заходів, зокрема узагальнює правову позицію і формує консолідовану претензію України до Російської Федерації щодо реалізації міжнародно-правової відповідальності Росії за збройну агресію проти України.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює згідно із законом парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Держава Україна не несе відповідальності за протиправні дії Російської Федерації як держави-агресора, її збройних сил, інших військових формувань та окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Стаття 7. Під час здійснення органами державної влади України, їх посадовими особами політико-дипломатичних заходів із відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону України забезпечується пріоритетність виконання безпекових положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року та “Комплексу заходів” від 12 лютого 2015 року з метою створення необхідних умов для політичного врегулювання відповідно до норм і принципів міжнародного права та законодавства України.
Для забезпечення національної безпеки, зокрема державної, економічної, інформаційної, гуманітарної та екологічної, стримування і відсічі російської збройної агресії проти України в Донецькій та Луганській областях органи сектору безпеки і оборони, інші державні органи України, їх посадові особи здійснюють заходи для відновлення територіальної цілісності України, а також забезпечують комплексний розвиток безпекової, економічної, інформаційно-телекомунікаційної, соціальної та гуманітарної інфраструктури на територіях, прилеглих до тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях, реалізують відповідно до документів стратегічного оборонного планування заходи зі зміцнення оборонних і безпекових спроможностей України.
Стаття 8. Для забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях залучаються в установленому порядку сили і засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв’язку та телекомунікацій, інші матеріально-технічні засоби) Збройних Сил України, інших військових формувань (Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту), Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Правовою підставою для стримування і відсічі збройної агресії Російської Федерації та відновлення територіальної цілісності України є стаття 51 Статуту ООН та національне законодавство України.
Стаття 9. Безпосереднє керівництво силами та засобами Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, покладається на Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, на час їхнього проведення підпорядковуються начальнику Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України.
Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України здійснює планування, організацію та контроль виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, спрямування, координацію і контроль за діяльністю військово-цивільних чи військових адміністрацій (у разі їх утворення) у Донецькій та Луганській областях з питань національної безпеки і оборони.
Стаття 10. В’їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території в Донецькій і Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з них здійснюється через контрольні пункти в’їзду-виїзду.
Порядок в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території в Донецькій і Луганській областях та виїзду осіб, переміщення товарів з них, режим уздовж лінії розмежування визначається з урахуванням безпекової ситуації начальником Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України за погодженням із Службою безпеки України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
За порушення встановленого порядку в’їзду, переміщення товарів на тимчасово окуповані території України в Донецькій і Луганській областях та виїзду, переміщення товарів з них особи притягуються до відповідальності згідно із законом.
