Чіткий розподіл відповідальності, узгоджені військові та громадянські потреби, а також щорічна перевірка готовності – таку основу для загальної підготовки країни пропонує перша у Литві модель загальної оборони та план її реалізації до 2030 року. У ній національні рішення пов’язуються з готовністю самоврядувань, організацій, бізнесу та громадян забезпечити функціонування країни під час кризи чи війни.
Про це пише LRT.lt, передає Інше ТВ.
Модель охоплює готовність усієї держави та суспільства. Вісім сфер потенціалу пов’язують військову оборону та мобілізацію з безпекою людей, здатністю державних установ продовжувати роботу, стійкістю економіки та постачання, а також залученістю суспільства.
Модель підготовлена на основі аналізу досвіду різних країн та розгляду запропонованих рішень у ході навчань щодо планування оборони. Цей процес виявив необхідність краще узгодити дії установ, самоврядувань, армії, бізнесу та суспільства – заздалегідь домовитися про те, хто приймає рішення, коли робляться дії та як розподіляються обмежені ресурси.
«Готовність держави визначає і здатність узгодити потреби військової оборони із необхідністю зберігати функціонування країни. Одні й самі фахівці з енергетики чи зв’язку можуть бути необхідні і армії, й для безперебійності найважливіших послуг. Тому нам потрібно домовитися про пріоритети, відповідальність та прийняття рішень, щоб установи та бізнес у разі кризи могли планувати свої дії на основі спільних домовленостей», – каже керівник асоціації «Загальна оборона» Томас Годляускас.
Колишній Верховний головнокомандувач об’єднаними силами НАТО в Європі генерал Філіп М. Брідлав на прес-конференції, що відбулася в четвер, заявив, що готуватися потрібно не до минулих, а до майбутніх війн. Він підкреслив, що свою роль в обороні відіграють не лише військові, а й бізнес та громадянське населення.
«Найкращий спосіб уникнути війни – бути готовим до війни. Ми не хочемо бути готовими до війн минулого. Дивлячись на Україну, ми бачимо, що воюють нації. Воює вся нація, а не лише армія. Тому ми повинні говорити про загальну оборону», – сказав Ф. М. Брідлав.
Для загальної готовності потрібні національні рішення
У плані реалізації передбачено 51 захід та шість стратегічних напрямів. Пропонується чітко розподілити відповідальність та повноваження щодо прийняття рішень, узгодити військові та цивільні потреби у мобілізації та визначити, коли залучаються ті чи інші ресурси. Також передбачається система залучення громадян, оцінка залежностей найважливішої інфраструктури та постачання, а також щорічна незалежна перевірка готовності.
Задля реалізації цих напрямів експерти виділили сім національних пріоритетів. Пропонується зміцнювати волю захищати державу та участь суспільства в обороні через запровадження загального призову, призначити національну установу з чіткими повноваженнями, яка координує підготовку до загальної оборони, а також створити структуру зі зміцнення психологічної стійкості.
Крім того, пропонується забезпечити довгострокове фінансування через державну програму загальної оборони, розвивати постійну мережу співпраці керівників та установ через курси національної безпеки, до 2027 року сформувати цілісну систему правового регулювання на час криз та війни, а також інтегрувати бізнес у планування готовності, забезпечення безперервності діяльності, постачання та накопичення.
Ці рішення створять умови для того, щоб самоврядування, організації та мешканці могли підготуватися до своїх завдань.
«Готовність окремих організацій зміцнює стійкість усієї держави, коли їхні плани узгоджуються між собою. Тому керівникам важливо розуміти, від чого залежить діяльність їхніх організацій і кому їхній потенціал знадобиться під час кризи чи війни. Про спільні дії важливо домовитися заздалегідь, щоб у разі зростання загрози керівники могли вчасно приймати узгоджені рішення», – зазначає Т. Годляускас.
Щоб ці домовленості були виконані, для кожного завдання пропонується визначити відповідального виконавця, термін та ресурси. Щорічна незалежна оцінка готовності дозволила б визначити, чи достатньо їх, і з її висновків уточнювати фінансування, навчання та плани підготовки.
«Загальна оборона – спільна відповідальність держави та кожного з нас. Тому кожній установі, організації та людині важливо знати свою роль та мати умови для підготовки до неї. Результат має показати перевірена на навчаннях здатність захистити людей, зберегти найважливіші послуги та підтримати військову оборону», – стверджує Т. Годляускас.
Годляускас: у 2032 році потрібно вирішити питання про універсальний призов чоловіків і жінок
Після того, як Рада оборони держави погодилася із запровадженням у Литві з 2032 року загального призову юнаків до армії, Т. Годляускас каже, що у 2032 році доведеться вирішити питання про універсальний призов чоловіків і жінок.
“У жінок є альтернатива приєднатися (до оборони країни – BNS), військова частина повинна подумати, як зробити ці альтернативи ще більш доступними за тривалістю (служби – BNS), різноманітністю вибору, і в 2032 році ми повинні повернутися до універсального призову і чоловіків, і жінок”, – сказав журналістам на прес-конференції в четвер.
У підготовленій асоціацією моделі виділено шість стратегічних напрямів та сім національних пріоритетів.
У плані пропонується зміцнювати волю захищати державу та участь суспільства в обороні через запровадження загального призову, призначити національну установу з чіткими повноваженнями, яка координує підготовку до загальної оборони, а також створити структуру зі зміцнення психологічної стійкості.
Крім того, пропонується забезпечити довгострокове фінансування через державну програму загальної оборони, розвивати постійну мережу співпраці керівників та установ через курси національної безпеки, до 2027 року сформувати цілісну систему правового регулювання на час криз та війни, а також інтегрувати бізнес у планування готовності, забезпечення безперервності діяльності, постачання та накопичення.
«План дійсно показав, наскільки важливим є загальне, колективне розуміння, колективна відповідальність у питанні підготовки держави до оборони. (…) (В обороні держави – BNS) повинні брати участь усі», – запевнив Т. Годляускас.
Модель підготовлена на основі аналізу досвіду зарубіжних держав та розгляду запропонованих рішень у ході навчань щодо планування оборони.
У плані також пропонується кожному за завдання визначити відповідального виконавця, термін та необхідні ресурси, а готовність щорічно перевіряти незалежною оцінкою.
«І одна із пропозицій – визначитися в державі, хто є тим, скажімо так, центруючим закладом. Хто цим у державі, по суті, займається? Чи це буде розширений центр управління кризами при Уряді, чи, можливо, сам прем’єр міг би взяти на себе лідерство, створивши певну групу», – сказав на прес-конференції член правління асоціації «Загальна оборона» Едмундас Якілайтіс.
Як повідомляло Інше ТВ, Литва розглядає запровадження загального військового призову з 2030 року
