В Італії стартує виборча кампанія перед голосуванням, яке може відбутися вже навесні 2027 року. Тому на політичній сцені знову проявився і дедалі поглиблюється давній розкол, пише видання Le Monde, передає Zn.
Він проходить не між правлячою з 2022 року коаліцією, в якій домінують ультраправі, та її опонентами, а всередині самого уряду й водночас роздирає опозицію. Остання залишається роз’єднаною, хоча за рівнем електоральної підтримки в опитуваннях іде практично нарівні з більшістю. У країні, де більшість населення виступає проти переозброєння, а військова підтримка Києва завжди викликала певний спротив у значної частини суспільства, українське питання стає одним із чинників, що формують мінливий політичний ландшафт.
Усередині уряду, який оголосив оборонний бюджет, що передбачає включення деяких цивільних витрат для досягнення показника у 2,8% ВВП у 2026 році, окрему позицію зайняла ультраправа «Ліга», відома своїми колишніми зв’язками з Росією Владіміра Путіна. На початку серпня партія поставила під сумнів використання Італією європейської програми Security Action for Europe (SAFE). Використання цих пільгових кредитів, гарантованих Європейською комісією, спричинило суперечки всередині партії через можливе додаткове навантаження на фінанси країни, перш ніж вдалося досягти непростого компромісу.
«Ми завжди голосували в парламенті послідовно, підтримуючи Україну, але не можна заплющувати очі — потрібно переходити до дипломатії», — пояснює сенатор від «Ліги» Марко Дреосто, член комітету із закордонних справ та оборони.
Щодо військових витрат, які він називає «чутливою для суспільства темою», його партія відстоює широке розуміння оборони. Воно, зокрема, охоплює захист інфраструктури, кібербезпеку та міграційні питання, а також має враховувати «загрози з південного флангу» Європи, на якому Італії, на думку партії, варто було б зосередитися більше, ніж на українському питанні.
Країна бореться з інфляцією
Опозиційні сили, зі свого боку, не змогли скористатися перемогою противників конституційної реформи судової системи на березневому референдумі, хоча в опитуваннях вони йдуть практично нарівні з правлячою коаліцією. За відсутності альтернативного проєкту до курсу більшості, в якій домінують ультраправі, центральне місце оборонних питань у виборчій кампанії посилює розбіжності, які підживлює колишній прем’єр-міністр Джузеппе Конте — провідна фігура «Руху 5 зірок» (M5S), який очолював два уряди поспіль у 2018–2021 роках. Конте зробив припинення військової допомоги Україні та відмову від переозброєння центральними темами суспільної дискусії, де подібні позиції знаходять дедалі сприятливіший відгук.
Справді, згідно з дослідженням громадської думки, проведеним у травні Європейською радою з міжнародних відносин у 15 європейських країнах, італійці дуже помітно вирізняються серед своїх сусідів неприйняттям збільшення національних військових витрат: різниця між прихильниками та противниками такої політики становить 30 відсоткових пунктів на користь останніх.
Окрім політичної культури, на яку традиційно впливала спадщина колись найпотужнішої комуністичної партії Західної Європи та католицький пацифізм, посилений присутністю Святого Престолу, така ворожість пояснюється й поточними обставинами.
«У країні, де реальні зарплати знижуються вже майже двадцять років і яка потерпає від інфляції, не можна казати більшості громадян, що військові витрати мають переважати над збереженням соціальної держави», — пояснює Лео Горетті, аналітик і фахівець із зовнішньої політики Італії.
Він додає: «Недовіра до політичного класу має загальний характер, а тому оборонні витрати сприймаються не як такі, що відповідають суспільним інтересам, а радше як політика, нав’язана політичним світом, який сам перебуває під тиском іноземних інтересів».
Внутрішні розбіжності
У цих умовах і уряд, який демонструє ознаки слабкості, і опозиція, яка не має спільної програми, наголошують на розколах у таборі противника.
«Стан лівих — наша головна перевага», — заявив на початку серпня один із представників правлячої більшості. За його словами, здатність прем’єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні зберігати курс на підтримку Києва й водночас утримувати свою коаліцію стала одним із головних досягнень її каденції. Такий вибір не був для неї природним, але дозволив їй здобути визнання європейського істеблішменту.
Через чотири роки ця позиція, попри 27% підтримки Fratelli d’Italia, згідно з опитуванням YouTrend, опублікованим 30 липня, може перетворитися на тягар.
Адже Мелоні, яка походить із неофашистського політичного середовища, обходить справа значно радикальніший Роберто Ванначчі та його партія Futuro Nazionale («Національне майбутнє»). Маючи 7% підтримки, ця сила вже випереджає головних союзників Мелоні, зокрема «Лігу». Колишній військовий аташе в Москві, який виступає за етнічну гомогенізацію Італії, Ванначчі є противником допомоги Україні.
У цьому питанні колишній генерал сил спеціального призначення поділяє деякі позиції Джузеппе Конте, який прагне очолити опозицію, де все ще зберігається ідея створення спільної програми та проведення праймеріз.
Лідер «Руху 5 зірок» стверджує, що російська загроза є «штучною». Він веде кампанію, заявляючи, що італійці несправедливо змушені платити за війну, та виступає за припинення військової допомоги на користь гіпотетичного «повороту до переговорів».
Крім того, на початку серпня колишній прем’єр опинився в центрі суперечки через свої, як вважається, дружні відносини з близьким до Дональда Трампа Паоло Дзамполлі — модельним агентом і спеціальним представником США з питань глобальних партнерств.
Мета Джузеппе Конте, чия політична сила має 13% підтримки, — очолити опозицію, відтіснивши секретарку Демократичної партії Еллі Шляйн, яка, згідно з опитуванням YouTrend, має 21%.
Хоча офіційною лінією партії залишається підтримка Києва, Шляйн доводиться долати внутрішні розбіжності між більш пацифістським крилом і групою «реформістів», які підтримують європейську оборону та Україну і чиї погляди близькі до позицій центристських партій.
До останніх належить депутатка Лія Квартапелле, яка вважає підтримку Києва «не предметом торгу» в разі укладання пакту з іншими опозиційними силами. Вона звинувачує Джузеппе Конте в бажанні «використати українське питання, щоб саботувати широку коаліцію» проти ультраправих і правих.
В інтерв’ю La Stampa, опублікованому 2 серпня, Джузеппе Конте також назвав свою принципову умову, яка не підлягає обговоренню:
«Так — європейській обороні, ні — переозброєнню окремих держав та економіці війни».
