Україна виробляє близько 10 мільйонів дронів на рік і планує подвоїти цей показник. У Франції масштаби поки зовсім інші: кілька нових промислових проєктів разом можуть вийти приблизно на 60 тисяч апаратів на рік.
Однак важливіша за самі цифри тенденція: французька оборонна промисловість дедалі активніше залучає автомобільні концерни та їхніх постачальників до виробництва безпілотників. Війна Росії проти України показала Парижу, що в сучасному конфлікті недостатньо мати технологічно складну зброю — її потрібно вміти виробляти швидко, дешево і масово.
Про це пише RFI Українською, передає Інше ТВ.
Ще кілька років тому сама ідея виробляти військові дрони на потужностях автомобільної промисловості могла здаватися незвичною. У 2026 році у Франції вона поступово перетворюється на нову промислову модель.
Від початку року в країні оголосили щонайменше про шість партнерств між підприємствами автомобільного та оборонного секторів. Renault працює з Thales і Turgis & Gaillard, Valeo — з Harmattan AI, французька Delair — із німецьким автомобільним постачальником Schaeffler. Forvia також планує використати свої промислові можливості для виробництва дронів-перехоплювачів.
Як підраховує Reuters, якщо оголошені Renault, Schaeffler та Forvia проєкти вийдуть на заплановані потужності, їхнє сукупне виробництво може сягнути приблизно 60 тисяч безпілотників на рік.
За цими цифрами стоїть значно більша трансформація. Франція намагається перенести у військову промисловість те, що автомобільний сектор відпрацьовував десятиліттями: автоматизацію, стандартизацію деталей, контроль собівартості та здатність швидко збільшувати обсяги виробництва.
І одним із головних каталізаторів цієї трансформації стала Україна.
Від одного мільйона до десяти
У липні президент України Володимир Зеленський нагадав, що ще кілька років тому оголошена Києвом мета виробляти мільйон дронів на рік багатьом здавалася надзвичайно амбітною. Тепер масштаби зовсім інші.
«Сьогодні ми можемо констатувати факт: ми виробляємо 10 мільйонів дронів на рік», — заявив Зеленський 15 липня під час виступу до Дня Української Державності. Наступна мета, за його словами, — 20 мільйонів безпілотників, зокрема завдяки співпраці з партнерами.
Масштаб української індустрії змінився не лише кількісно. За даними Міністерства оборони України, 95% безпілотників, які закуповує Агенція оборонних закупівель для Сил оборони, вже є українського виробництва. У 2025 році закупівлі безпілотних систем уперше перевищили закупівлі боєприпасів.
Таким чином, за чотири роки повномасштабної війни Україна фактично створила нову оборонну галузь, де поряд із великими підприємствами працюють сотні приватних виробників. Для європейських армій це стало демонстрацією того, наскільки швидко може змінитися сама логіка війни.
Французький автопром іде в оборону
Французька відповідь полягає не в тому, щоб спробувати негайно наздогнати українські мільйони. Париж будує передусім виробничу спроможність, яку за необхідності можна буде швидко збільшити.
Один із найпоказовіших прикладів — співпраця Renault і Thales.
У червні на оборонній виставці Eurosatory компанії представили партнерство навколо Toutatis — короткодальної баражувальної боєприпасної системи, яку часто називають «дроном-камікадзе». Renault має привнести в проєкт досвід автомобільного виробництва: спростити конструкцію, скоротити кількість деталей та адаптувати її до серійного випуску.
Renault прямо пояснює, що метою є виробництво у великих масштабах, у коротші строки та з оптимізованою вартістю.
Тут автомобільна логіка особливо помітна. Замість деталей, надрукованих на 3D-принтері, конструкцію Toutatis переглядають, зокрема, для використання лиття пластику під тиском — технології, добре знайомої масовій промисловості. Це має зробити виробництво дешевшим і швидшим. За даними Reuters, запланована потужність може становити до тисячі одиниць на місяць із 2027 року.
І Renault — далеко не єдиний приклад.
Сто дронів на день
Французький виробник Delair уклав партнерство з німецьким промисловим гігантом Schaeffler, одним із великих постачальників автомобільної галузі.
Мета вже сформульована у цілком «конвеєрних» категоріях: нова французька виробнича лінія повинна бути здатною випускати близько 100 дронів і перехоплювачів на день уже до листопада 2026 року.
На ній планують, зокрема, виробляти Damoclès, який уже пройшов кваліфікацію французької Генеральної дирекції з озброєнь і використовується сухопутними військами, а також новий перехоплювач Aspik.
Інший автомобільний постачальник, Valeo, у липні оголосив про співпрацю з французькою оборонною технологічною компанією Harmattan AI.
Valeo розроблятиме та вироблятиме у Франції електродвигуни для її дронів. Компанія використала технології, створені для автомобільної промисловості, причому двигун проєктують без використання критично важливих важких рідкісноземельних елементів — ще один аспект дедалі важливішої для Європи проблеми технологічного суверенітету та безпеки ланцюгів постачання.
Серійне виробництво має розпочатися на французькому підприємстві Valeo на початку 2027 року.
Чому автомобільна промисловість?
Відповідь значною мірою дає саме український досвід.
Сучасний військовий дрон дедалі частіше є не дорогою платформою, яку армія купує на десятиліття, а масовим виробом із коротким технологічним циклом. Конструкція може змінюватися буквально за місяці залежно від появи нових засобів радіоелектронної боротьби, перехоплення або нових способів застосування.
Саме тому проблема полягає не лише у створенні хорошого дрона. Потрібно створити систему, здатну виготовляти тисячі однакових апаратів за прийнятною ціною — а потім швидко перейти на нову версію.
Для цього автомобільна промисловість майже ідеальний партнер.
Вона вміє працювати з великими серіями, роботизованими лініями, складними мережами постачальників, контролем якості та постійним зниженням собівартості.
Керівник французької Генеральної дирекції з озброєнь Патрік Паю саме так пояснював різницю між виробництвом у невеликій оборонній компанії та справжньою індустріалізацією: одне — створити дрон у стартапі, зовсім інше — спроєктувати його так, щоб роботизована лінія могла відтворювати його у величезних кількостях.
60 тисяч проти 10 мільйонів?
На перший погляд, різниця між французькими 60 тисячами потенційних одиниць на рік та українськими 10 мільйонами виглядає величезною. Але пряме порівняння цих цифр було б оманливим.
Йдеться про різні категорії безпілотників, різні військові потреби і, головне, про країни, що перебувають у принципово різних ситуаціях. Україна веде повномасштабну війну і щодня витрачає величезну кількість дешевих FPV-дронів, розвідувальних апаратів, перехоплювачів та інших безпілотних систем. Франція війни такої інтенсивності не веде. Саме тому Париж поки не прагне створювати мільйонні запаси.
Дрони надзвичайно швидко морально старіють. Те, що ефективно працює сьогодні, через рік може виявитися значно менш корисним через появу нових систем радіоелектронної боротьби чи перехоплення.
Французька стратегія тому полягає радше в іншому: мати достатню кількість апаратів для навчання армії, але водночас створити промисловий механізм, який у разі великої кризи можна різко прискорити. Саме тут автомобільні заводи стають стратегічним ресурсом.
Україна як лабораторія нової війни — і нової промисловості
Війна Росії проти України вже змінила європейське розуміння дронів. Але, можливо, її довгостроковий вплив буде ширшим.
Український досвід показав не лише ефективність безпілотників на полі бою. Він продемонстрував іншу модель оборонної індустрії: короткі цикли розробки, постійний зворотний зв’язок із військовими, конкуренцію між великою кількістю виробників та швидке масштабування найбільш успішних рішень.
Франція намагається адаптувати частину цієї логіки до власної промислової системи. Показово, що французький уряд звернувся не тільки до традиційних оборонних гігантів, а й до Renault, Valeo, Forvia та інших компаній автомобільної екосистеми.
За повідомленням Reuters, у грудні 2025 року тодішній глава уряду Себастьян Лекорню оголосив про 150 мільйонів євро інвестицій у створення окремої промислової галузі дронів у 2026 році. Водночас представники французької індустрії визнають, що державних замовлень поки недостатньо для повноцінного запуску масового ринку.
Отже, головне питання для Франції сьогодні навіть не в тому, чи може вона зробити хороший військовий дрон. Французькі технологічні та оборонні компанії давно мають такі компетенції. Питання в іншому, чи зможе країна в разі потреби виробляти їх десятками або сотнями тисяч — так само системно, як автомобілі?
Україна за чотири роки повномасштабної війни вже дала свою відповідь, у війні дронів технологічна перевага дедалі більше залежить не лише від якості окремої машини, а від швидкості, з якою промисловість здатна її вдосконалювати, здешевлювати і випускати у величезних кількостях. Саме цей урок тепер переходить із українського поля бою на французькі заводи.
Як повідомляло Інше ТВ, Країни НАТО біля кордону з РФ готуються до провокацій з українськими дронами
